Читати книгу - "Первісна. У вирі пророцтв"

Івін знизала плечима.

— Навіть не знаю, що й сказати. Якби йшлося про звичайну дівчину, я б однозначно відповіла „ні“. Іскра обирає собі носія ще до народження не просто з пустої примхи. У поєднанні відьми та її Іскри вирішальну роль відіграє відбиток, який формується в період від одинадцятого до двадцять четвертого тижня вагітності. Ґвен має такий відбиток, і свою Іскру вона втратила не через близькість із чоловіком, а через тимчасову смерть, у певному сенсі, через фатальне непорозуміння. Іскрі було невтямки, що все можна виправити, вона негайно відлетіла на пошуки нової відьми і, мабуть, знайшла її ще до того, як сестра Лін повернула Ґвен до життя. Тож теоретично я не виключаю, що Іскри досі розглядають Ґвен, як одного з можливих своїх носіїв. Питання в тому, чи сумісний її відбиток з Іскрою Неріс, чи зможе він їх поєднати.

— Цього я найбільше боюся, — зізналась Ейрін. — Буде надто жорстоко дати Ґвен Іскру лише для того, щоб за кілька днів вона її знову втратила.

— Якраз цього не бійся, — сказала Івін з упевненістю, якої насправді не почувала; досі нічого схожого не траплялося, тож вона могла покладатися лише на суто теоретичні міркування. — Слабкого зв’язку Іскри з відьмою не буває. Він або є, або його нема. Тут без варіантів. Якщо Іскра не зможе злитися з Ґвен, стати невід’ємною частиною її єства, то не протримається й секунди. Власне, я думаю, що все так і буде. Напевно стверджувати не можу, бо до Ґвен було лише дві відьми, які позбулися сили внаслідок нещасного випадку, та все ж одна з них, Лішах вер Флир, прожила після втрати Іскри вісімдесят шість років, заміж не вийшла і до останнього свого подиху сподівалася на диво. Коли взяти до уваги, що ти бачиш менше сотні вогників, зробити поправку на тодішню чисельність населення, припустити, що Іскри обирають носіїв навмання… Ну, треба ще уточнити, скільки за той час з’явилося нових відьом, і зробити відповідну кількість перемножень. Я не така ґеніальна в математиці, щоб порахувати це в голові, але можу орієнтовно прикинути, що з імовірністю понад дев’яносто відсотків Лішах вер Флир таки мала б отримати Іскру.

— Дев’яносто це не сто, — зауважила Ейрін. — А ще не виключено, що відьомську силу можна повернути лише в юному віці.

— Так, не виключено, — погодилась Івін. — І тоді ймовірність падає нижче десяти відсотків. Мабуть, і справді не варто оцінювати Ґвенині шанси на підставі такого куцого досвіду. Просто спробуй, а як не вийде, то що ж — не судилося.

— А вона щось відчує?

— Не знаю. Якщо спить, то навряд. І в будь-якому разі, зрадіти не встигне, тому й не дуже засмутиться.

Ейрін і далі вагалася.

— Думаю, неправильно це робити без Ґвениної згоди… але питати її було б іще гірше.

— Безумовно. Інша річ, якби ми напевно знали, що той вогник вказує на неї, а Іскра Неріс сумісна з її відбитком.

— Тоді було б простіше. Хоч я все одно сумнівалася б.

— Через Бренана? — здогадалась Івін.

— Так. Я знаю, що Ґвен кохає його. І водночас вона сумує за Іскрою. Щодня, щогодини, щохвилини думає про неї, ніяк не може змиритися з цією втратою. Я певна, що вона обере Іскру, але тоді почуватиметься винною перед Бренаном — ніби зрадила його, знехтувала ним.

— А чого б ти сама хотіла на її місці?

— Я б воліла нічого не знати, нічого не вирішувати. Просто отримати Іскру, і квит. Знаю, ще звучить легкодухо, не по-відьомському…

— Це звучить по-людському, Ейрін. А ми передовсім люди. І найперше правило для порядної людини — чинити з іншими так, як би ти хотіла, щоб учинили з тобою.

— Твоя правда, Івін. Я так і зроблю.

Глибоко вдихнувши, дівчина знову заплющила очі, а секунд через десять маґічне сяйво, що огортало її постать, повернулося до колишнього рівня. Друга Іскра щезла.

Вії Ейрін злетіли вгору, а в її смарагдових очах замерехтіли радісні вогники.

— Вона прийняла її! Прийняла! І це точно була Ґвен. В останню мить я виразно її відчула…

— А що тепер відчуваєш?

— Більше нічого. Блакитний простір зник, усі вогники розлетілися.

Впродовж наступних хвилин вони напружено дивились одна на одну, з острахом чекаючи, що Іскра Неріс от-от повернеться. Але цього не сталося.

— Усе вийшло, — промовила Ейрін трохи невпевнено і дуже втомлено. — Ґвен знову відьма. Бідолашний Бренан…

— А ти розумієш, що тебе стануть підозрювати? — запитала Івін. — Неодмінно знайдуться сестри, які не повірять у такий збіг і припишуть це твоїй Первісній. Вони натиснуть, і ти себе викажеш, не зможеш переконливо все заперечувати. А тоді інші сестри звинуватять тебе у брехні, будуть твердити, що ти нічого не робила і просто морочиш усім голови.

— Я не зізнаюся, — твердо сказала Ейрін. — Хай як на мене тиснутимуть, я все одно стоятиму на тому, що до цього непричетна.

— Та чи зможеш устояти? Чи зможеш поводитись так, ніби й справді непричетна? Бо інакше недоброзичливці скажуть, що ти просто кокетуєш — для вигляду заперечуєш, але всією своєю поведінкою ясно даєш зрозуміти, що це твоя заслуга.

Ейрін важко зітхнула.

— Намагатимусь не давати підстав для таких звинувачень.

— Найкритичнішою буде твоя перша реакція, — вела далі Івін. — Ти не відчула, Ґвен прокинулася чи ні?

— Здається, ні. Хоча не певна.

— Гм, навіть не знаю, що було б краще… Ну, гаразд. Зараз я піду до себе, а ти лягай і спробуй заснути. Дуже важливо, щоб на ранок не здавалася втомленою.

— А якщо Ґвен таки прокинулася?

— Тоді, мабуть,