Читати книгу - "Загибель Уранії, Микола Олександрович Дашкієв"

Здавалося, його було приставлено шпигувати за нареченою головного інженера Зорі. В усякому разі, куди б не поткнулася Тессі, біля неї обов'язково опинявся Проут, щоб повідомити ще якусь із таємниць штучного супутника. З його уст ці повідомлення звучали провокаційно.

А обстановка загострювалась. Обстановка вимагала негайної дії. Почалося те, про що ніхто з обслуги Зорі Кейз-Ола навіть думати не хотів.

Ракета з водневою бомбою, на яку вказав Проут, була першою. Наступного дня прибуло ще дві. Через добу — ще чотири. А потім — десять.

Якщо досі на Зорі було невесело, то тепер стало аж моторошно. Тессі ще пробувала над силу посміхатись, жартувати, але на неї вже не звертали уваги. Та й сама вона все частіше й частіше забивалася до своєї каюти і мовчки, тоскно дивилася на далеку Пірейю.

Звідси рідна планета здавалася красивою й спокійною. Заткана блакитним серпанком, залита променями Сонць, вона вдень вигравала найрізноманітнішими барвами, а вночі виблискувала яскравими вогнями. Там вирувало життя. Там точилася боротьба. А на Зорі Кейз-Ола панувала страшна, замогильна тиша.

Ось, плюючись вогнем, безшумно причалює до космодрому величезна ракета. Дві крихітних комашини тягнуть за собою довжелезну сигару, заряджену смертю.

Вже аж двадцять секторів Зорі Кейз-Ола замкнені наглухо, озброєні ракетами з атомною начинкою. Сьогодні сорок четверте число. До початку Другого місяця лишилося десять днів. Щодня по десять ракет. Отже, похмурий прогноз професора Літтла справджується. Ніхто не триматиме ядерні бомби на штучному супутнику без потреби.

Значить, ці космічні ракети помчать на Пірейю. Треба негайно щось зробити… Тільки — що? Електронно-обчислювальна злагода, схована в товстелезній стальній оболонці, реагує лише на шифровані сигнали радіоцентру Кейз-Ола. Установлять бомбу на стартовій злагоді сектора, зачинять герметичні двері — і тоді вже туди не зайде жодна людина.

Мабуть, тільки одна людина зуміла б допомогти Тессі Торн здійснити її героїчний задум. Полковник Фредді Крайн дістав надзвичайні повноваження. Навіть комендант бази не має права заходити до сектора, коли головний інженер встановлює шифровану програму дії перед тим, як замкнути наглухо всю апаратуру. Один із конструкторів Зорі Кейз-Ола, Фредді Крайн міг би заподіяти їй все що завгодно. Але трильйонер розрахував вірно: той, хто створив штучний супутник, навряд чи заміриться на діло своїх рук.

Фредді спочатку не знав справжньої причини свого призначення головним інженером Зорі. Та після прибуття на штучний супутник першої ядерної бомби він схвилювався і заявив, що Тессі мусить негайно повертатися на Пірєйю.

— Любий, — заперечила дівчина, — а чи не думаєш ти, що коли почнеться атомна війна, в Космосі буде безпечніше?

— Так, це, мабуть, вірно, моя люба. Тоді лишайся.

Він не помітив іронії в її словах, не думав про те, що буде з тими, які не зможуть втекти у міжпланетний простір і не мають такого залізобетонного бункера, як під палацом генерала Крайна.

З болем, з жалем дивилася на нього Тессі. І оце вона мало не вийшла за нього заміж?!

— Фредді, але ж ти проти війни!

Він здивовано глянув на неї ясними-ясними очима.

— А хіба я коли-небудь висловлював агресивні думки?

— А оте он?.. — Тессі кивнула головою в бік ракетодрому. — Невже ти гадаєш, що водневі бомби несуть мир?

— Аякже, моя дівчинко! — він засміявся, скуйовдив їй волосся. — Хіба комуністи почнуть війну, якщо в небі над ними висить Зоря Кейз-Ола, заряджена ста двадцятьма найпереконливішими в світі аргументами?!

— А якщо війну розпочне Кейз-Ол?

— Цього не може бути, моя люба!

— Ну, гаразд. Я дам прослухати тобі один запис.

Тессі досі вагалась. У своїй коротенькій приписці Люстіг попереджав: можна звірятись тільки на справжніх друзів. Але зараз уже не можна гаяти жодної хвилини.

Фредді навіть не дослухав запис Наради до кінця.

— Люба моя, не знаю, як потрапила до тебе ця небезпечна річ. Прошу, викинь її і забудь про все. Це незграбна комуністична фальшивка.

Збігло ще кілька днів. Вранці п'ятдесят четвертого числа Першого місяця, коли в останню вільну стартову злагоду була встановлена сто двадцята ядерна бомба, Тессі покликала нареченого в свою каюту і суворо сказала:

— Заприсягнись своїм життям, що жодна з цих бомб не полетить на Пірейю, якщо на Монію не нападуть першими!

— Ти знову про своє?.. — Фредді незадоволено поморщився. — Це від мене тепер не залежить.

— Неправда!.. Присягайся!

— Ні, я цього не можу зробити. Трапляються випадки, коли саме превентивна війна дає можливість уникнути…

— Присягайся!.. — стиснувши кулаки, Тессі дивилася на нього з жахом і ненавистю. — Якщо ти цього не зробиш, я ніколи не стану твоєю дружиною.

— Ну, заспокойся, моя люба. Я…

— Іди геть! — вигукнула дівчина, вже не стримуючись. — Шлюбний контракт розірвано!.. Ти не почуєш урочистого хору на своєму весіллі. Тоді вже на весь світ гуркотітимуть атомні бомби!

І він пішов. Пішов з міною ображеної в найсвятіших почуттях людини, абсолютно переконаний у своїй правоті.

Тессі збирала речі. Вона вирішила вилетіти з Зорі Кейз-Ола першою ж ракетою.

Але до від'їзду Тессі вирішила неодмінно побувати на ракетодромі, щоб якось порозумітися з комуністами-каторжниками, попередити їх про смертельну небезпеку. Вже кілька разів вона поривалася туди, але виконати цей намір їй перешкоджав страх перед тривалою подорожжю у безповітряному просторі. Тільки в останні дні Тессі трохи навчилася керувати ракетницею скафандра і досить вільно пересувалася від ободу штучного супутника до його центральної частини.

Дівчині щастило. Ніхто не перестрів її на шляху до повітряного шлюзу, ніхто не перепинив, коли вона помчала до ракетодрому. І навіть там ніхто не звернув уваги на те, що до одного з каторжників на мить підлетіла людина в скафандрі, щось передала йому і одразу ж полетіла назад.