Читати книгу - "Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Знекровлене українське підпілля завмирало, зв’язки переривалися, люди ще глибше лягали на дно. Безперспективність боротьби ставала очевидною, відтак і охочих підставляти свою голову ставало все менше. Та й стосунки між отаманами, виснаженими боротьбою і пригніченими відсутністю позитивної перспективи, ставали все напруженіші. Так, влітку 1922 року отамани Загородній, Голик-Залізняк і Гупало перестали визнавати зверхність Нестеренка-Орла. Лідером цієї трійки став Ларіон Загородній…
З Нестеренком-Орлом було пов’язано багато підпільних організацій, зокрема і Первомайська. У Первомайському повіті діяло кілька загонів Нестеренка-Орла під командуванням отамана Калюжного. Під час арештів у Первомайському повіті чекісти заарештували близько семисот осіб.[428]
Згідно з даними ЧК, підпільну організацію Нестеренка-Орла остаточно було розгромлено наприкінці осені 1922 року. Тоді окупанти заарештували понад 648 осіб. «Взято оружие, часть главарей…»[429] — доповідали чекісти. У списку арештованих у справі, яку чекісти глузливо назвали «Щирие», фігурують Герасим Нестеренко і його заступник Тихін Березняк.[430] Раніше справа називалася «Заповіт», але 24 жовтня 1922 року її перейменували на «Щирие». Цей день, напевно, і став днем масових арештів підпільників…
Важко реставрувати біографії підпільників, особливо коли вони діяли 85 років тому. І все ж деякі з них відновлено. Та бере розпач, що тисячі борців за волю України лишаються незнаними і досі. Тож наведу хоч список частини заарештованих у справі «Щирие». Ось ці щирі українські патріоти, які проходили у справі холодноярських отаманів: Акулов, Іван Максимович Арсирий, Білоус (Чорний Ворон), Василь Балло (Болов?), Павло Бабенко, Олександр Белінський, Ф. Бутурлименко, Блиндер, Прокіп Іванович Бондар, Бабенко, Бородай-Залізняк, Баранов, Баран, Степан Бондаренко, Михайло Вербицький, Вороний, Верниголова, Любов Васильєва, Валов, Здобудь-Воля, Виноградов, Гаркуша, Гонтаренко (Микола?), Григорій Гоцинбилер, Воїнов-Гонта, Горобець, Глаголєв, Гриценко, Ган, Гулий-Гуленко, Гнилорибов, Гупало Герасим, Годун, Гнибіда, Гайнц, Дроботковський, Олександр Денисенко, Антоніна Де, Дорошенко, Діденко, Федір Долбенко, Дудник, Федір Довгань, Захар Довгань, Євстаф’єв, Олександр Єфімов, Жицький, Жицька, Жуков, Григорій Жидкевич, Жовтий, Зеленський, Зінченко, Ларіон Загородній, Задністровський, Ільєнко, Іванов, Іванова Олена Іванівна, Квасніков, Кравченко, Сергій Клепач, Жозефіна Курек, Кадуйка, Крюкова, Канівський, Петро Караман, Кучеренко, Кишенко, Андрій Кутузов, Йосип Коваль, Андрій Колот, Котляр, Григорій Князев, Кузнєцов-Лютий, Кваша, Крауз, Петро Кучма (отаман з Аджамки), Коваленко, Ляшенко, Луста, Валентина Лютинська, Роберт Іванович Лисенко, Олексій Лисенко, Ласкава Галя (Ганя?), Трохимович (Трохимов?) Михайло Васильович, В. І. Майборода-Сірко, Можар, Маєр, Малий, Михайлик, Москалець, Мушкет, Маслак, Михельс, Корній Манько, Наненко, Нечай, Нимченко, Николаєв, Микита Омелянович Нереїмі-Новак, Омелянович, Орленко, Овиш, Павленко, Наталія Костянтинівна Пупкова, Пушков, Юхим Пузенко, Гаврило Попович, Поліщук Переймивовка, Приймак, Іван Пшеничний, Петрик, Роберт, Рибка, Сукач, Скитко, Йосип Стуль, Сірий, Сергєєв, Сопельнік (Сопільник?), Савченко, Студеня, Стулий (Стулій?), Сікорська, Седлецький, Олександр Михайлович Смірнов, Савчук, Василь Сорочай, Слюняненко, Сашко, Семен, Свищ, Сергій Стрелецький, Сердюк, Скляр-Сірко, Микола Сильвестров, Іван Ткаченко, Тараненко, Гресило, Устимович, Федорук, Фляк, Фатер, Хайлюк, Харченко, Хоменко, Чернявський, Іван Черевик, Шевченко, Олена Шабанова, Фрося Шабанова, Володимир Шулалкін, Щекотов, Іван Щербак, Яків Якубенко, Григорій Яковенко, Яремчук, Петро Яченко, Ясинський, Юрченко.
Список цей написано чекістами похапцем, мабуть, у день масових арештів, тому в ньому часом одну й ту ж людину внесено двічі, а то й тричі (наприклад, Нестеренка-Орла), інколи одне і те ж прізвище подається у різних варіантах. У списку помилково фігурує і Платон Петрович Черненко (отаман Чорний Ворон) — принаймні у грудні 1922 року він ще діяв. Напевно, помилилися чекісти і стосовно Ялисея Степановича Черевика (отамана Лютого) — він хоч і був на
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль», після закриття браузера.