Читати книгу - "Пригоди на Шостому континенті, Фолько Квілічі"

Високо в небі літак ніби занурився у блакить: синя безодня зверху і синя безодня внизу. Немовби ще раз повторюються хвилини, коли тіло, прорізавши хвилі, падає в глиб того світу, який зветься «Шостим континентом».

Мотори ревуть: «Шостий континент… Шостий континент». Чи замислиться людина, яка завжди мріє про нові завоювання, чи замислиться вона над тим, що й тут можна добитися перемоги? Вершина Евересту — останній клаптик землі, не завойований людиною до вчорашнього дня — вже подоланий. Тепер людству залишається шукати нових невідомих світів. Мріють про далекі, незбагненно далекі Місяць та Марс… А чому б не подумати про підводний світ, такий неосяжний і багатий? Адже можливість використати його вже доведена. Земля вщерть заселена, Земля голодує… Коли море буде завойоване інженерами, вченими, робітниками, коли вони відкриють його простори для людей, перенесуть діяльність людини в глибину, скерувавши її на освоєння багатств моря та закладеної в ньому енергії, тоді страшна примара голоду, яка тепер стає з кожним роком страшнішою, перестане лякати нас… Дехто може сказати: є ще багато тисяч квадратних кілометрів суші, які можна обробити. Сахара, Мату-Гросу… Перше зовсім не заперечує другого, до того ж, за нашими підрахунками, просторів, які на сьогодні не обробляються, скоро не вистачатиме. Хіба вчені, які займаються цією проблемою, не пропонують за допомогою атомних вибухів звільнити Антарктиду від її льодової броні, щоб відкрити людству ще одну нову область для застосування його здібностей та енергії?

Не можна заперечувати жоден з цих шляхів. Невблаганні цифри підганяють людство. Сьогодні нас два мільярди двісті мільйонів. Якщо швидкість приросту залишиться такою ж, в двохтисячному році нас буде три мільярди, а ще через чотириста років — десять мільярдів.

Ви скажете — утопія? Але ще настане час, коли голод примусить світ втілити цю утопію в життя. Голод — це значить війна, смерть, розруха. Такі слова ніхто з нас не хоче більше чути.

Кожен, хто прагне усунути загрозу війни, повинен замислитись над тим, як перемогти голод. Хай він подивиться довкола себе і затримає свій погляд на трьох п'ятих нашої планети, вкритих морем.

Людина-амфібія за роботою на морському дні — можливо, саме це і означатиме перемогу Миру.

Літак легко торкається землі колесами — історія нашої подорожі закінчилася. Але вона — тільки початок іншої великої історії — історії підкорення Шостого континенту.

Штат у Бразілії.

Форміка — мурашка.

Хочу звернути увагу на одне цікаве явище, зв'язане з планктоном. При вимірюванні глибини моря електричним зондом учені помітили, що в різну пору доби вимірювання на тому самому місці давало різні наслідки, нібито дно піднімалося й спускалося.

Бездоганно точним вимірюванням вдалося довести, що піднімається і опускається «якась маса», в залежності від часу доби. Коли світить сонце, спостерігається піднімання, вночі — осідання.

Хтось припустив, що тут йдеться про планктон, який може самостійно пересуватися. Нам доводилось спостерігати явище, яке певною мірою повинно мати зв'язок з цим припущенням. Спустившись кілька разів під воду в районі Дахлаку, ми відзначили, що займатися фото- та кінозйомками найзручніше вранці — від шостої до дев'ятої години. Після дев'ятої піднімалась якась ніби хмара, і вже нічого не можна було побачити. Можливо, цей факт підтверджує безпосередньо теорію, про яку говорилося вище. (Прим. автора).

Коли уважно придивитися, помічаєш, що пісок тут надзвичайно білий і майже невідчутно тонкий. Один французький вчений назвав його «кораловим піском». Такі пляжі, на його думку, — «продукція» тих самих риб-папуг, яких ми вже бачили неодноразово. Вони, очевидно, дуже поширені в Червоному морі і зустрічаються десятками біля коралових рифів. Ці риби пожирають величезну кількість мадрепори. Потім вони викидають з себе хмарки дрібнесенького білого піску, який осідає на дно. Виходячи з цього, можна припустити, що коралові пляжі утворилися на протязі багатьох віків з екскрементів таких риб, а не завдяки морській ерозії. Пізніше ми зустріли іншу різновидність риб-папуг, вони були ще більшими і ненажерливішими. Спостерігаючи їх, ми остаточно переконалися в справедливості такого припущення. (Прим. автора).

Рас — вождь племені.

Фута — абіссінський одяг.