Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Королівство шахраїв 📚 - Українською

Читати книгу - "Королівство шахраїв"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Королівство шахраїв" автора Лі Бардуго. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 68 69 70 ... 149
Перейти на сторінку:
class="p1">— Але якщо ти...

— Я не знаю, як подіяла на мене парем. Мушу сподіватися, що з часом цей ефект зійде нанівець.

— А якщо ні?

— Мусить, — запевнила Ніна, зморщивши лоба. — Я не можу так жити. Це наче... бути собою лише наполовину. Хоча...

— Хоча... — підбадьорив фієрданець.

— Просто зараз жага не така сильна, — озвалася дівчина, наче щойно сама зрозуміла. — Правду кажучи, з моменту бійки в шинку я майже не думала про парем.

— Невже допомагає використання цієї нової сили?

— Можливо, — обережно погодилася вона. — І... — Ніна насупилася.

Матаяс почув низьке розкотисте бурчання.

— Це був твій шлунок?

— Був. — Нінине обличчя розітнула сліпуча посмішка. — Матаясе, я зголодніла.

Чи могла вона насправді врешті-решт зцілитися? Чи апетит їй повернуло те, що Ніна вчинила в шинку? Матаясу до цього було байдуже. Він просто радів, що вона так посміхається. Хлопець підняв Серцетлумачницю в повітря й закрутив її.

— Ти підірвешся, якщо далі так поводитимешся, — попередила Ніна з черговою яскравою посмішкою.

— Ти легенька як пір’їнка.

— Не хотіла б я побачити ту пташку. А тепер ходімо замовмо мені стіс вафель, удвічі вищий за тебе. Я...

Вона змовкла на півслові, з обличчя миттю зникли всі барви.

— Ох, Святі.

Матаяс озирнувся через плече в напрямку її погляду і виявив, що дивиться собі в очі. На стіну наклеїли плакат, прикрашений страшенно точною замальовкою його обличчя. Під ілюстрацією і збоку кількома різними мовами було написано єдине слово: РОЗШУКУЄТЬСЯ.

Ніна зірвала плакат зі стіни.

— Тебе ж мали вважати мертвим.

— Мабуть, хтось побачив Маззенове тіло, перед тим як його спалили.

Можливо, фієрданці. Можливо, просто хтось у в’язниці. Унизу було написано ще кілька слів керчинською, їх Матаяс не міг прочитати, але він достатньо добре упізнав власне ім’я та суму.

— П’ятдесят тисяч крюґе. Вони пропонують винагороду тому, хто мене впіймає.

— Ні, — заперечила Ніна. Вона показала на текст під великими цифрами й переклала: — «Розшукується: Матаяс Гелвар. Живим або мертвим». Вони назначили ціну за твою голову.

16. Джаспер

оли навантажені Ніна з Матаясом повернулися до гробниці, Джасперові закортіло підскочити з-за столу й затанцювати з ними обома вальс. Минулу годину він провів, намагаючись пояснити Кувею, як вони дістануться до посольства, і в нього склалося чітке враження, що малий прикидається дурником — напевно, просто тому, що йому подобалися сміховинні Джасперові жести.

— Можеш повторити останню частину? — тепер перепитав Кувей, нахиляючись трохи заблизько.

— Ніно, — попросив стрілець, — можеш допомогти нам полегшити спілкування?

— Дякувати Святим, — озвалася Інеж, полишаючи за столом спільну з Віланом і Казом роботу. Вони впорядковували безліч линв і механізмів, які Каз поцупив у цирку «Циркоа». Вілан провів останні дві години, змінюючи щось для забезпечення неушкодженості Інеж на силосах і додаючи намагнічені затискачі, що чіплятимуться до металевих боків споруд.

— Чому ти весь час витріщаєшся на нього? — поцікавився Кувей. — Я маю точно такий самий вигляд. Ти міг би дивитися на мене.

— Я не витріщаюся на нього, — заперечив Джаспер. — Я... наглядаю за роботою. — Що швидше Кувей потрапить на човен, то краще. У гробниці вже занадто людно.

— Вам удалося встановити зв’язок із біженцями? — запитала Інеж, махаючи Ніні через стіл і звільняючи біля себе місце, щоб Серцетлумачниця могла сісти.

— Усе відбулося гладенько, — запевнила Ніна. — Крім кількох розбитих вікон і того, що нас мало не застрелили.

Каз відірвав погляд від стола, слова дівчини гарантували його зацікавленість.

— Великі проблеми в Маленькій Равці? — поцікавився Джаспер.

— Нічого такого, із чим ми не змогли б упоратися, — відповіла Ніна. — Будь ласка, скажіть, чи маємо ми щось поїсти?

— Ти голодна? — здивувалася Інеж.

Усі вирячилися на Ніну. Вона присіла в реверансі.

— Так, так, Ніна Зенік голодна. А хтось погодує мене, перш ніж мені доведеться приготувати одного з вас?

— Не верзи дурниць, — порадив Джаспер, — ти не вмієш готувати.

Інеж уже копирсалася в тому, що залишилося від їхніх їстівних припасів, і розкладала перед Ніною небагаті пожертвування: солону тріску, сушене м’ясо й черстві крекери.

— Що сталося в шинку? — поцікавився Бреккер.

— Біженці перебувають в укритті в посольстві, — повідомив Матаяс. — Ми зустріли...

— Їхнього лідера, — підказала Ніна. — Вони чекатимуть на звістку від нас. Дівчина запхала до рота два крекери. — Вони гидкі.

— Не поспішай, — порадив Матаяс, — ти вдавишся.

— Це того вартує, — відказала Ніна, намагаючись проковтнути.

— Крекери?

— Я вдаю, що це пиріг. Коли відпливає корабель?

— Ми дізналися, що рейс із мелясою, що прямує до Ос Керво, відпливає об одинадцятій, — повідомила Інеж. — Шпехт наразі працює з документами.

— Добре, — зраділа Ніна, витягаючи з кишені клаптик паперу й розгладжуючи його на столі. Матаясів портрет «подивився» на них у відповідь. — Нам потрібно якомога скоріше забратися з міста.

— Чорт забирай! — вигукнув Джаспер. — Каз і Вілан знову попереду. — Він змахнув рукою туди, де вони повісили решту плакатів з розшуком: Джаспер, Каз, Інеж — усі були там. Ван Ек ще не наважився заклеїти всі поверхні в Кеттердамі обличчям Кувея Юл-Бо, проте він створив видимість пошуків свого сина, тож тут висів іще й плакат, на якому обіцяли винагороду за безпечне повернення Вілана Ван Ека. На ньому були зображені колишні крамарикові риси, але Джаспер не вбачав особливої схожості. Бракувало тільки Ніни. Вона ніколи не бачилася з Ван Еком, і, попри те що мала стосунок до Покидьків, крамар, можливо, не знав, що дівчина теж була залучена до справи.

Матаяс роздивився плакати.

— Сто тисяч крюґе! — Він недовірливо зиркнув на Каза. — Навряд чи ти цього вартуєш.

На Казових устах з’явився натяк на посмішку.

— Як того хоче ринок.

— Точно, — утрутився Джаспер, — за мене вони пропонують лише тридцять тисяч.

— Гра ведеться на ваші життя, — зауважив Вілан. — Як ви можете поводитися так, наче це змагання?

— Ми застрягли в гробниці, крамарику. Слід діяти там, де це вдається.

— Може, нам усім слід податися до Равки, — запропонувала Ніна, постукуючи

1 ... 68 69 70 ... 149
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королівство шахраїв», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Королівство шахраїв"