Читати книгу - "Безтурботний, Ю. Несбе"

— От чорт, як же вони тут водять!

— Не варто так кричати, Ейстейн.

— Чорт мене забирай, та вони тут усі — просто вбивці на шосе! Із Шарм-ель-Шейха взяв таксі просто до місця. Я-то думав, відмінна прогулянка — через пустелю, ніякого транспорту, пряма дорога. Та ба. Присягаюся тобі. Це диво, що я все ще живий. А ця спека! А коників тутешніх чув? Цвіркуни пустелі! Цвірчать вище за всіх у світі. Маю на увазі висоту звуку. Всі мізки навиворіт вивернули, чорти. Ось що тут добряче — так це море! Вода — шик! Абсолютно прозора, з трохи зеленкуватим відливом. А температура — як температура тіла, так що її навіть не помічаєш. Виліз учора з моря, так віриш, чорт мене забирай, не міг зрозуміти, купався я чи…

— Біс із нею, з водою, Ейстейн. Ти знайшов сервер?

— І так і ні.

— Що це означає?

Відповіді Харрі не отримав. Мабуть, на іншому кінці дроту зав’язалася дискусія, з якої до Харрі долітали лише фрагменти типу «the boss» і «the money».

— Харрі? Вибач, у хлопця тут параноя. Та й у мене також. Усе бісова спека! Але я знайшов, як мені здається, той самий сервер. Звичайно, є шанс, що хлопець мене, обдурює, але завтра я, схоже, побачу й саму машину, і господаря. Три хвилини роботи біля клавіатури — і я точно знатиму, чи це те, що нам потрібно. Тоді останнє — лише питання ціни. Принаймні сподіваюся. Зателефоную завтра. Бачив би ти, які ножі у тутешніх бедуїнів.

Сміх Ейстейна звучав глухо, як із бочки.

Перш ніж згасити світло, Харрі погортав енциклопедію. Туманність «Кінська Голова» виявилася темною туманністю, про яку мало що відомо. Як, утім, і про Оріон, який, проте, був названий одним і найкрасивіших сузір’їв. Також указувалося, що Оріоном звався якийсь міфологічний персонаж — титан, мис-ливець-велетень. Він був спокушений богинею зорі Еос, після чого Артеміда в гніві вбила його. Харрі ліг спати з таким відчуттям, що хтось про нього згадує.

Коли наступного ранку він розплющив очі, в голові у нього був щонайповніший безлад: усі думки перемішались і сплутались, у свідомості проносились якісь смутні відчуття та уривки напівзабутих спогадів. Неначе хтось зробив у нього в мізках обшук і тепер вміст, до того акуратно розсортований по різних полицях і ящиках, був звалений в одну велику купу. Мабуть, уночі йому щось снилося. Телефон у передпокої дзвонив не вгаваючи. Харрі, зробивши над собою зусилля, підвівся й узяв слухавку. Це знову був Ейстейн. Він говорив із якоїсь контори в Ель-Торі.

— У нас проблеми, —- сказав він.

24

Сан-Паулу

Кутики губ у Расколя опущені так, що здається, ніби він весь час злегка всміхається. Ось і тепер неможливо визначити, чи то він і справді всміхнувся цією своєю легкою усмішкою, чи то ні. Харрі вибрав останній варіант.

— Значить, твій приятель перебуває зараз у якомусь єгипетському містечку й намагається роздобути якийсь телефонний номер, — сказав Расколь, і з його тону Харрі так і не зрозумів, він сказав ущипливо чи просто констатував факт.

—- В Ель-Торі, — уточнив Харрі і провів долонями по ручках стільця. Він відчував неприємну тяжкість у шлунку, і не тільки через те, що знову довелося навідатися в цю голу кімнату для побачень, просто його нинішня місія не викликала в нього позитивних емоцій. Він обміркував усі інші можливості для виходу з ситуації, що склалася. Наприклад, самому взяти позику в банку. Або познайомити зі справою Бьярне Мьоллера. Або ж продати «Форд-ескорт» власникові майстерні, де він і так стоїть без руху. Останнє — єдиний реальний вихід, єдине логічне рішення. Але це ж цілковите безумство.

— Це не просто номер телефону, — мовив Харрі. — Він виведе нас на абонента, який надіслав мені листа по електронці. І з цього листа можна судити, що його авторові відомі конкретні деталі смерті Анни, яких він не міг мати у своєму розпорядженні, якби не побував у неї перед самим убивством.

— І твій приятель говорить, що власники сервера зажадали шістдесят тисяч єгипетських фунтів. Скільки це?

— Приблизно сто двадцять тисяч крон.

— Які ти хочеш отримати від мене.

— Нічого я не хочу, просто розповідаю, яка склалася ситуація. Вони вимагають гроші, а таких грошей у мене немає.

Расколь провів пальцем по верхній губі:

— Але чому ти вирішив, що це моя проблема, Харрі? Адже у нас домовленість, і свої зобов’язання я виконав.

— Я теж виконаю свої, тільки без грошей це займе більше часу.

Расколь похитав головою, сплеснув руками і пробурмотів щось, як вирішив Харрі, циганською мовою. У голосі Ейстейна, коли той телефонував, відчувалися нотки відчаю. Ні, не було ніяких сумнівів, що вони вийшли на потрібний їм сервер, але він очікував виявити допотопний, такий, що чхає від старості, проржавілий апарат в якому-небудь сараї, де баришник у тюрбані попросить у нього трьох верблюдів і пачку американських сигарет на додачу за повний список абонентів. На ділі ж він опинився в офісі з кондиціонером, де молодий єгиптянин у костюмі, розглядаючи Ейстейна крізь окуляри в срібній оправі, сказав, що не йдеться про «торгову операцію» і тому гроші слід виплатити готівкою, щоб операцію не можна було прослідкувати по банківській звітності, і що пропозиція діє протягом трьох днів.

— Гадаю, ти продумав усі наслідки на випадок, якщо стане відомо, що ти, перебуваючи на службі, взяв гроші у такої людини, як я.

— Я не на службі, — сказав Харрі.

Расколь притиснув долоні до вух:

— Сунь-цзи говорить, що той, хто втрачає контроль над розвитком подій, сам стає їхнім заручником. А ти втратив контроль над подіями, Ступі. І це означає, що ти зробив помилку. А я не можу покладатися на людей, які помиляються. Тому в мене є інша пропозиція. Ми спростимо справу для обох сторін. Давай так: ти повідомляєш мені ім’я цієї людини, а я поклопочуся про останнє.

— Ні! — Харрі вдарив долонею по столу. — Не хочу,