Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Безтурботний, Ю. Несбе 📚 - Українською

Читати книгу - "Безтурботний, Ю. Несбе"

2 236
0
15.04.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Безтурботний" автора Ю. Несбе. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 69 70 71 ... 133
Перейти на сторінку:
щоб його самим найпідлішим чином пришив хто-небудь із твоїх мордо-воротів.

— Ти дивуєш мене, Спіуні. Якщо я правильно тебе розумію, ти і так уже перебуваєш у делікатному становищі у зв’язку з цією справою. Так чому ж ти не хочеш, аби акт справедливості відбувся так безболісно, наскільки це взагалі можливо.

— Ніякої вендети. У цьому сенс нашої домовленості.

Расколь усміхнувся:

— А ти міцний хлопець, Холе, мені це подобається. І я поважаю домовленості. Але якщо ти починаєш робити помилки, то як я можу бути впевнений, що це саме та людина, яка нам потрібна?

— Адже ти сам порівнював ключ Анни з тим, що я знайшов у нього в заміському будинку, і переконався в їх ідентичності.

— І тепер ти знову хочеш прийти мені на допомогу? У такому разі скажи, що тобі ще відомо.

Харрі глитнув:

— Я виявив фотографію в туфлі Анни.

— Продовжуй.

— Здається, вона заховала її туди перед самою смертю. А на фотографії — сім’я вбивці.

— Це все?

— Так.

Расколь похитав головою. Перевів погляд на Харрі й знову похитав головою:

—- Не розумію, хто з нас виглядає дурнішим. Ти, якого ошукує твій же друг? Твій приятель, який сподівається сховатися після того, як поцупить мої гроші? — Він тяжко зітхнув: — Чи я, який дає гроші?

Харрі думав, що відчує радість або хоч би полегшення. Але замість цього вузол у нього в животі затягнувся ще тугіше:

— Яка інформація тобі потрібна?

— Тільки ім’я твого приятеля і назва банку в Єгипті, де він зніме гроші з рахунку.

— Повідомлю за годину. — Харрі підвівся.

Расколь потер руки так, немов із нього щойно зняли наручники.

— Сподіваюся, ти не думаєш, що розумієш мене, Спіуніу — сказав він тихим голосом, не підводячи очей.

Харрі зупинився:

— Що ти маєш на увазі?

— Адже я циган. І на моєму світі все може бути поставлено з ніг на голову. Ти знаєш, як буде «Бог» по-циганськи?

— Ні.

— Девел. Забавно, чи не так? Якщо хочеш продати душу, Спіуніу непогано б знати, кому ти її продаєш.

Халворсен не забув проїхатися з приводу виснаженого вигляду Харрі.

— А що таке «виснажений»? — запитав Харрі й відкинувся на спинку офісного стільця. — Хоча гаразд, не турбуйся.

Коли ж Халворсен поцікавився, як пройшло побачення, а Харрі попросив його визначити значення слова «побачення», той покинув кабінет, щоб купити щасливий квиток у кіоску в Елмера.

Харрі набрав номер, який повідомила йому Ракель, але знову ж таки хтось, як зрозумів Харрі, по-російськи відповів, що він не туди потрапив. Тоді він зателефонував Б’ярне Мьоллеру і спробував створити у шефа враження, що він влучив у точку. Судячи з голосу співбесідника, спроба виявилася безуспішною.

— Мені потрібні хороші новини, Харрі. А не звіти про те, на що ти витрачаєш свій робочий час.

До кабінету ввійшла Беате. Вона проглянула запис іще разів десять, і тепер у неї вже не залишилося сумнівів в тому, що Забійник і Стіне Гретте знали одне одного:

— Здається, в останню мить він сказав їй, що зараз вона помре. Ти можеш прочитати це по її погляду, він у неї одночасно відчужений і запитливий. У точності як у підпільників із військових фільмів, коли вони стоять перед строєм розстрільної команди.

Виникла пауза.

— Гей! — Беате помахала рукою перед очима в Харрі. — Зовсім вимотався?

Харрі набрав номер Еуне:

— Це Харрі. Слухай, як поводяться засуджені до смерті в останню мить перед стратою?

Еуне кашлянув.

— Вони фокусують увагу, — нарешті вимовив він, — на часі.

— А страх? У паніку вони не впадають?

— Це багато від чого залежить. Про яку страту йдеться?

— Про публічну. Про вбивство в приміщенні банку.

— Я подумаю. Передзвоню тобі за кілька, хвилин, гаразд?

В очікуванні дзвінка Харрі дивився на годинник. Він прозвучав через сто десять секунд.

— Відхід із життя так само, як і поява на світ, — процеси суто інтимні, — сказав Еуне. — Людина в таких ситуаціях інстинктивно прагне приховати свої відчуття від оточення не лише тому, що відчуває себе фізично уразливою. Смерть у присутності інших людей, як у випадку з публічною стратою, сприймається засудженим як подвійне покарання: адже це грубе вторгнення в найпотаємніші сфери життя особи. От чому завжди вважалося, що публічна страта — набагато ефективніший превентивний засіб у боротьбі зі злочинністю, ніж виконання вироку в одиночній камері без сторонніх очей. Зрозуміло, вживалося певних заходів для полегшення долі засудженого — наприклад, кати вершили свою справу в масках. І це не для того, щоб, як думає багато хто, приховати особу ката, адже всі знали місцевого забійника худоби або канатника. Маску на ката надягали заради засудженого — щоб він не відчував такої близькості з чужою людиною в момент своєї смерті.

— М-м. Грабіжник теж був у масці.

— Психологи ефектом маски практично не займаються. Наприклад, сучасні уявлення про те, що маска закріпачує нас, — цілковита нісенітниця. Адже маска знеособлює людину, і в ній вона, цілком імовірно, почувається вільнішою. Чим, по-твоєму, пояснюється популярність балів-маскарадів у вікторіанські часи? Або чому маски використовуються в сексуальних іграх? Хоча у грабіжника, зрозуміло, були більш приземлені причини для того, щоб з’явитись у банку в масці.

— Можливо.

— Можливо?

— Я не знаю, — зітхнув Харрі.

— Ти якийсь…

— Та замотався просто. Гаразд, бувай.

Сонце поволі віддалялося від того місця на земній кулі, де перебував Харрі, та й сутінки тепер що не день наставали все раніше й раніше. Коли Харрі піднімався до будинку по Софієс-гате, лимони на деревах перед магазинчиком Алі світилися, ніби маленькі жовті зірочки, а по асфальту безшумно мжичив дощ. Усю другу половину дня він займався переказом грошей у Ель-Тор, що, втім, особливих труднощів не становило. Він переговорив із Ейстейном, дізнався номер його паспорта і адресу найближчого до його готелю відділення банку й передав по телефону інформацію в редакцію газети ув’язнених «Двійник», де Расколь сидів і писав статтю про Сунь-цзи. Тепер залишалося тільки чекати.

Харрі підійшов до воріт, але ключі дістати не встиг, тому що за спиною у нього пролунав тупіт великого собаки, що біг по тротуару. Він не обертався.

Поки не почув слабке гарчання.

Узагалі-то він навіть не здивувався: коли підкладаєш до жару вогню, чекай неприємностей.

Морда у пса була чорна, немов ніч,

1 ... 69 70 71 ... 133
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безтурботний, Ю. Несбе», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Безтурботний, Ю. Несбе» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Безтурботний, Ю. Несбе"