Читати книгу - "Мій супер сусід, Аріна Вільде"

Ну от такий шанс познайомитися втратила, а все через цього сусіда! Якби я виспалася, то встигла б і зачіску зробити, і нафарбуватися, і нормальний одяг підібрати.

Ні, я просто зобов'язана-таки влаштувати йому справжнісінькі веселощі!

Тішить сьогодні лише одне: я встигла на пару до Бурихіної. Обігнала в коридорі і залетіла в аудиторію перед її носом.

- Вороніна, - строгим голосом вимовляє вона, дивлячись у мій бік, - цього разу я вам прощаю запізнення, але наступного - можете одразу йти в їдальню і їсти булки.

- Дякую, Тетяно Семенівно! - голосно відгукуюсь я, ховаючи під партою телефон.

Пошук «пакості сусідам» теж не дав результатів. Всю пару я замість математичного моделювання подумки топила квартиру сусіда, підкидала мишей та тарганів. Але ні, жоден із цих варіантів не підходить.

Додому повертаюся з поганим настроєм, і від тяжких думок мене відволікає телефонний дзвінок. Лінка.

Приймаю виклик, щоб розповісти про те, який дивний та злий тип живе у мене за стіною, але вона випереджає:

- Кірюхо, не повіриш, що щойно сталося! Мені в інсту написав Вовка, просив кинути посилання на твою сторінку. Ти жива? Скажи, що жива!

- Жива, - ледве стримую свої емоції, щоб не закричати на весь будинок від радості, навіть забуваю про сусіда. - Господи! Я передзвоню! Потім, Лінка, потім!

Відключаюсь і заходжу в соцмережу, щоб видалити всі невдалі фото зі мною, поки Вовка не дістався до них першим.

Запиту у друзі немає. Повідомлень теж немає. Значить, або він ще не встиг побачити мене в халаті і з бігудями на голові, або вже пішов до когось іншого.

Сподіваюся що перше!