Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Подвійна заборона для мільярдера, Тала Тоцка 📚 - Українською

Читати книгу - "Подвійна заборона для мільярдера, Тала Тоцка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Подвійна заборона для мільярдера" автора Тала Тоцка. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 71
Перейти на сторінку:
Розділ 3

Громов

— Кумедна мала, — каже Мартін, киваючи в бік дівчини в сарафані, поки я вирулюю за ворота.

Стежу за його поглядом у дзеркало заднього виду. Дівчина так і стоїть посеред двору з виглядом загубленої дитини. Перебирає пальцями поділ сарафана, наче її вичитали в школі і тепер погрожують викликати батьків.

— Звичайна, — відповідаю неохоче, немає бажання обговорювати Каро.

— Вона на тебе дивилася як на божество.

— Не мели дурниць.

— Я тобі точно кажу. Я твоїх фанаток вираховую інтуїтивно.

Може він і правий, але зараз це дратує.

— Ти пристебнувся?

— Пристебнувся.

— Тоді погнали.

Вивертаю на трасу і розганяюся. Мартін з нудьгуючим виглядом дивиться на дорогу, а я намагаюся зрозуміти, чому мій настрій стрімко мчить вниз.

І якщо це стосується Каро, то як саме?

— Вона тебе зачепила, — раптом каже брат, і я запитально хмикаю.

— З чого такі висновки?

— Мені так здалося. Якщо я маю рацію, то може, нам варто було залишитися?

— Ось ти зараз пожартував, Мартіне?

— Ні, — хитає головою брат, — гостьова в них пристойна, ліжко просторе, мене б влаштувало.

— Тебе? — уточнюю.

— То ж так. Тебе б Каро до себе покликала.

— А якщо ні?

— Тоді ти пішов би до неї сам.

— Помиляєшся, — хитаю головою, — вона не в моєму смаку.

— А мені здалося, що...

— Тобі здалося, — перебиваю брата, — вчорашні школярки не мої вологі мрії.

— Що з ними не так?

— Даю голову на відсікання, що вона незаймана. А я після Грейс зарікся з ними зв'язуватися.

— З Грейс ти поводився як шматок лайна.

— Сама напросилася.

— Ти і зараз продовжуєш себе так поводити.

— Не читай мені моралі, Марті.

Брат замовкає, а я знехотя зізнаюся, що він має рацію. Дівчина мене зачепила, тільки чим, зрозуміти не можу. Не можу сформулювати.

Не зовнішністю, ні, і не тим, що мене зазвичай чіпляє. А ось це її «Ви давно перевіряли гальмівні колодки?»

Жодну з моїх знайомих жінок, та й незнайомих теж, не цікавили мої гальмівні колодки. Навіть маму.

Ось це, схоже, і зачепило. Як і слова Мартіна.

Ми з братом різні настільки, наскільки схожі зовні. У нього мізки нашого діда Бронського, саме тому я одразу після вступу в спадок видав Мартіну всі можливі довіреності. Більшу частину активів теж перевів на нього як інвестиції, тож тепер я тільки одержувач дивідендів.

Мене це влаштовує. Одна думка про необхідність присутності в офісі з ранку до вечора викликає напад дикої туги. Від словосполучення «рада директорів» починається паніка. Навіть секретарки мене напружують.

Єдине, що у мене добре б виходило, це кохати секретарку на столі у своєму величезному кабінеті на найвищому поверсі, в якому одна стіна обов'язково має бути панорамна. 

З костюмами не так, костюми я люблю, але це тому, що в костюмі мене більше люблять дівчата і камери. Як і Мартіна.

Дівчат я теж люблю. Я б не зміг як брат одружитися з незнайомкою, яку за мене обрав дід. А Мартін готовий, уже зробив пропозицію Анні. Це все було прописано в заповіті.

— Ти ж її не любиш, на чорта вона тобі? — я пробував його відмовити, але марно. Марті тільки сильніше хмурив лоб.

— Анна мене теж не любить, вона підкоряється волі сім'ї. Інтереси бізнесу в них вищі за особисте.

— А для тебе?

— Для мене теж.

Роздуми перериває вхідний сигнал. Дивлюся на екран телефону — незнайомий номер. Відповісти чи ні? А пальці вже самі тягнуться до гаджета.

— Марку, привіт, це Каро, — чути з навушника, і мене чомусь пробирає, хоча голос у неї звичайнісінький, — телефоную дізнатися, як ви. Ти більше не чув нічого підозрілого?

— Та ні, все гаразд, — знизую плечима, хоч вона мене точно не бачить, — але приємно, що турбуєшся.

Раптово замислююся, а чи не був це привід мені зателефонувати? Здається, хтось погарячкував, даючи свій справжній номер, він у мене тільки для обраних.

Дівчина вибачається, прощається квапливо, і я викидаю її з голови. Ще й тому, що самому ввижається неголосний писк. Чується і зникає. Знову з'являється.

На задньому сидінні починає дзвонити телефон, а я чую писк навіть через гучний звук динаміка. Тисну на гальма і холодію, бо педаль під ногою пружинить. Прокачую ногою — марно, машина вперто мчить уперед.

Чую клацання, а далі як у поганому кошмарі. Боковим зором бачу, що Мартін відстібає ремінь безпеки і тягнеться на заднє сидіння за телефоном. Він його закинув туди ще коли ми штовхали машину трасою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 6 7 8 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подвійна заборона для мільярдера, Тала Тоцка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Подвійна заборона для мільярдера, Тала Тоцка"