Читати книгу - "Кохай, Safaya"

Життя не завжди було гладким. Минуле Данила час від часу нагадувало про себе. Він інколи відчував себе пригніченим, особливо під час річниці тієї трагедії, яка змусила його покинути місто багато років тому. Ці моменти були важкими і для Лізи, адже вона бачила, як він страждає, і не завжди знала, як йому допомогти.

Але з кожним разом вони навчалися справлятися з цим. Вони розмовляли про свої почуття, відкривалися одне одному, і це допомагало їм зміцнити свій зв’язок. Ліза завжди нагадувала Данилу, що він не самотній у своїй боротьбі, і що вона завжди поруч, готова підтримати його.

Одного разу, коли Данило знову відчув, що минуле тягне його назад, Ліза запропонувала поїхати на місце, яке завжди викликало у нього найбільше болю. Це був старий будинок, де він виріс і де сталася та сама трагедія. Данило спочатку вагався, але зрозумів, що це необхідно для його зцілення.

Вони разом поїхали до того будинку, який давно був покинутий і заріс травою. Данило відчув хвилю емоцій, коли побачив це місце, але, тримаючись за руку Лізи, він зібрався з силами і зайшов всередину. Вони провели там кілька годин, ходячи по кімнатах, де колись він провів своє дитинство, і де трапилася та страшна подія. Ліза була поруч, підтримуючи його, і це допомогло йому відпустити частину болю, яку він носив у собі стільки років