Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Людині потрібна людина…, Анна Нікош 📚 - Українською

Читати книгу - "Людині потрібна людина…, Анна Нікош"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Людині потрібна людина…" автора Анна Нікош. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 26
Перейти на сторінку:
6 глава

З того дня Віта зі мною дружби не водила і , навіть, демонстративно ігнорувала мене.

Лиш один раз люто прошипіла , що я лише на два роки її старше , а така поважна дама і з дорослими дядьками дружбу маю , і з ними на машині катаюсь. А так , як і на слова , і на думки цієї очманілої дівчини мені було наплювати, то я не звертала уваги на неї в питаннях , що не стосувалися роботи.

З  Романом же наші « відносини» набували шалених обертів. І цілувався він вже значно краще.

Якось зранку мені прийшло смс-повідомлення : « Сьогодні заберу тебе з роботи. Запрошую тебе до себе в гості. Фільм подивимось.».  
Я відповіла згодою і отримала ще одне повідомлення : «Тебе вже чекають кімнатні капці , зубна щітка і я.» А згодом ще одне: « Ти ж не проти залишитись з ночівлею?»

Я , наче , підстрибнула всередині свого тіла.

І хотілося, і кололося.

По гороскопу і по життю рак , роблю крок вперед і два назад , тому перша думка була про те , що я вдягну; а друга - як відмовитися від такого побачення.  І чи треба воно мені? Це ж точка неповернення.

Подумки , дала собі ляпаса і вирішила , що я дуууже смілива , ніхто і ні до чого мене не змушуватиме.  Завжди можна повернутися додому, таксі працює цілодобово. Треба йти . Спробую , а може мені сподобається, чим чорт не жартує? 

Мій вибір випав на  нову  сексуальну червону мереживну білизну , а зверху я вдягла якесь миле , скромне платтячко. Біполярний розлад на мінімалках , так би мовити…

Кімнатні тапочки були рожеві з пушком ( як із простітутошної) ще й на невеличкому каблучкові.  Веселенькі такі.

А зубну щітку, як і фільм я так і не побачила…

Він накинувся на мене з порога , а я на нього  -  то була якась магія між нами .

Кров закипіла , аж подекуди тіло поколювало від перезбудження.

В той момент , коли на мені залишилися лише лівчик і шматочок тканини на моїй розкішниці , відкрилися двері і зайшла мама Ромчика.

« Приємно познайомитися », так би мовити.

І для мене загадка й досі , чому вона , побачивши на порозі жіноче взуття , не постукала , а увірвалася в кімнату і ніби щось шукала у кімнаті , поки я ховалась під ковдрою.

Як вам знайомство з майбутньою свекрухою ???
 

Коли вона все ж щось знайшла і пішла на кухню , то я швидко вдяглася і,  не дивлячись  Роману в очі, згоряючи від сорому і обурення ,   сказала: « От і додружились , бляха. Більше мені не дзвони ».
 

Довго він біг за мною і намагався вибачитись , виправдатись і пожартувати. Але такого сорому в своєму житті я ще не відчувала . Мої червоні щоки і зіпсований настрій прискорювали бігство з місця події в протилежному напрямку. Ромчик пояснював , що він живе сам і не знає , чого мати прийшла без попередження і що її взагалі не повинно було бути в місті цього дня і тому подібне.

Я прийшла додому , вимкнула телефон , кинулася в ліжко . Мене колотило від гніву і сорому.

Чи мені чоловіків забракло , що я на цьому  Ромі вклякла ?!

І цілуватися не вміє , і три місяці , навіть , за руку не тримав , а тут ледве не з’їв мене , і ще й з мамою таке «чудове» знайомство вийшло.

Супер. Комбо. Джекпот супер лото.

Мій Ромео , на диво , не завалив мій телефон дзвінками і повідомленнями . Лише одне смс: « Так, ситуація негарна , але через роки ми назвемо її смішною. Якщо захочеш…»

Мій мозок закипів ,  що саме він мав на увазі : « якщо захочеш» ? - продовження стосунків? У нього , мабуть , серйозні наміри. Тому він так довго до мене придивлявся , а потім зважився ? Короче кажучи , заінтригував.

Дзвоню йому :
 

— Ром , що мама про мене сказала ?

— Привіт , Юлясику , ти що всю ніч про це думала ? Ну , яка різниця , що сказала моя мама ? Ти ж не з нею зустрічаєшся.

— Просто , якщо ти плануєш зі мною серйозні стосунки, то мені важлива думка твоєї мами про мене , а як ти просто розважитись хотів, то й добре, що нас перебили. Все закінчиться , не почавшись.

— Не гарячкуй. Нічого не закінчиться .Мама сказала, що ти дуже молода . Для мене дуже молода.

— Ясно, ну, не вийшло , так не вийшло…

— Юль, моя матір давно сватає мені дочку своєї подруги , тому й така неприязнь. Але я дорослий чоловік і поради матері щодо жінок не потребую. Заспокойся , прошу, - витримав невелику паузу і додав: - Вийдеш? Я  біля твого під’їзду.

О, це так романтично : квіточки, шоколад і його мила посмішка розтопили моє перелякане серденько і я відтанула. В голові майнула думка « добре, таки спробуємо ще раз».

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 6 7 8 ... 26
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Людині потрібна людина…, Анна Нікош», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Людині потрібна людина…, Анна Нікош"