Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Людині потрібна людина…, Анна Нікош 📚 - Українською

Читати книгу - "Людині потрібна людина…, Анна Нікош"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Людині потрібна людина…" автора Анна Нікош. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 7 8 9 ... 26
Перейти на сторінку:
7 глава

Через півроку вдома у Романа  були  вже майже всі мої речі.  Мені належала половина шафи і весь його вільний час.

А через десять місяців ми полетіли в Єгипет великою дружньою компанією. І молодший брат Романа теж . А це було проблемою.


Коли мені було 15 років в нашу компанію прибув новий хлопець , весь такий модний і зарозумілий . Чим більше він намагався виглядати крутим , тим більше це веселило оточуючих. Я була скромним і тихим підлітком , але , сміялась , разом з усіма. Певно, щоб не виділятись серед інших. 

Хто ж знав , що я побачу його в аеропорті за дві години до вильоту і що він , виявляється , молодший брат мого Роми ?! Сюрприз .

Я вирішила промовчати , а Андрій кидав на мене злі погляди. Ну , тут і телепню зрозуміло , що він нічого не забув  і мені відповідати за всі насмішки над ним.

Але , на диво , відпустка пройшла чудово. Ми повернулися відпочилі ,  щасливі і засмаглі . І одразу кинулися з головою в роботу.

Я два дні працювала в інтернаті і тому ночувала в батьків , а по поверненню не впізнала свого Рому. Похмурий , мовчазний , лиш жовна смикаються.

Я запитала , чи все в порядку  і , не почувши нормальної відповіді , вклалася спати. Бо сил і бажання докопуватися до причин його поведінки не було.

Навіть , припусти не могла , що цей його стан якимось чином стосується мене. Я була втомленою після роботи і не до випитувань мені було , але така Ромина  поведінка була ще три дні і ставлення до мене дуже змінилося. Він ,навіть ,не обіймав мене вночі , не їв зі мною .Навіть , спати лягав , коли я вже міцно засинала.

Я відчувала себе зайвою і не могла втеліпати , що ж не так ? А він мовчав. Довелося випитувати більш наполегливо :

 

— Ромчику , ти розкажеш в чому справа , чи може мені одразу речі пакувати , бо ситуація  виглядає так , наче  ти соромишся мене попросити з’їхати.

Він декілька хвилин мовчки дивився на мене , а потім сказав:

— Розумієш,  Андрій такого про тебе розповів нашій мамі , що на вуха не налазить.  А вона мені весь мозок проїла вже. 

— Ми з Андрієм ніколи близько не спілкувались, друзями не являлися. Просто були в одній компанії менше року. Звідки він  взагалі може про мене щось знати? Та і нема в мене страшних скелетів в шафі.  Але повідай , цікаво, що там такого про мене говорять ? 

— Тобі це не сподобається. 

— Здивуй мене , Рома. 

— Ну , що ти , коли навчалася в Запоріжжі , хлопцями не гербувала. І ледь не повією підробляла . І , що ти по бабкам ходиш і мене приворожила. 

— Що?! Приворожила, значить ? - це здивувало найбільше , бо ні в якому коханні він мені ніколи не зізнавався. І , взагалі , слова любові , то не про нього. А привороти ж , наче, так працюють?

— Та й я кажу , які бабки ? Які привороти ?

— Мені 21 рік , тобі 30. Ти був одружений , а я ні. Я молода і вродлива , мені прикро , що твоя мама думає , що мені щоб закохати в себе чоловіка треба йти по бабкам. Прикро , що твій брат вигадує про мене нісенітниці . В Запоріжжі я жила в тітки з дядьком і під пильним контролем вчила всі уроки до останнього дня навчання. Не була в жодному нічному клубі  , та й , взагалі , ніде. Але більш прикро за те , що ти це спокійно слухав і , видать , повірив , зважаючи  на твою реакцію. 

— Юль , пробач. Я дійсно винен , що дозволив таке про  тебе наговорити.

 

Черв’як в моїй душі ще довго шкрябав спогадами  про ту ситуацію , але час йшов і все притуплялося і забувалося. Тільки з Андрієм ми так і не спілкувалися. Уникали і ігнорували один одного .

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 7 8 9 ... 26
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Людині потрібна людина…, Анна Нікош», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Людині потрібна людина…, Анна Нікош"