Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Остання крапля, Галина Цікіна 📚 - Українською

Читати книгу - "Остання крапля, Галина Цікіна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Остання крапля" автора Галина Цікіна. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 75
Перейти на сторінку:

«Мене навіть не кличе», — кольнуло в серці.

Жінка глянула на годинник: уже майже хвилину лунає голосний плач. Добре, що середня донька сьогодні ночує в подруги, а старша в навушниках узагалі нічого не чує.

«Ну чому ж він не йде? Невже відійшов занадто далеко?»

Оксана роздратовано видихнула і вже збиралася брати малу на руки, коли почула швидкі кроки. За мить Тарас зазирнув до дитячої.

— Вона не хоче зі мною, — примирливо промовила жінка. — Тебе кличе.

Тарас кинув на дружину швидкий неприязний погляд.

— Може, для початку світло слід вимкнути! — обурився він пошепки.

— Так-так, — Оксана слухняно вимкнула світло й тихо вийшла з кімнати, спостерігаючи, як мала схлипує в батька на руках.

Ще мить повагавшись, жінка вийшла до задніх дверей і замкнула їх на ключ. Оксана чудово розуміла, що такі несерйозні дії надовго чоловіка не втримають, але принаймні цей бій вона виграла.

Розділ 4

 

Стас переможно скинув руки догори, коли його онлайн-команда тріумфувала в черговому раунді комп’ютерної гри.

— Класно ми їх… — пролунав у навушнику голос його найкращого друга Сергія.

— Ага, як лохів розбили! — не стримував радості хлопець. — Ну що, ще катку?

— Ніякої катки! — До кімнати зайшла мати, і Стас аж підскочив від несподіванки.

— О, чуваче, батьки на твоїй території, — прозвучала у навушнику насмішкувата фраза.

— Ага, — пробубнів хлопець, — той випадок, коли віртуальність краща за реальність.

— Я все чую! — Мати виставила руки в боки. — Ану вимикай свою іграшку й пішли вечерять.

— Мамо, а ти чула про особистий простір і повагу до індивідуальності підлітка? — Станіслав усе ще сподівався почати новий раунд гри.

— А ти чув, що як не будеш слухати матері, то на Новий рік не получіш нового телефона?

Стас неохоче вимкнув гру і скинув повномірні навушники на стіл. Крутнувся на стільці й повернувся до матері.

— То он яка вона, ціна моєї хорошої поведінки?

— Ніби ти не знав, — поблажливо всміхнулася жінка, а потім роззирнулася, — а ще ціна хорошого навчання і прибирання за собою.

Хлопець позірно закотив очі й потягнувся на стільці.

— Ма, навіщо мені те навчання? Я на «Твічі» своїми стрімами про «Dota 2» вже заробляю гроші. А завдяки фоловерам і донатам я сам собі через місяць телефон куплю. І взагалі, мені ще трохи підвищити скіл, і я стану кіберспортсменом.

— Що тобі підвищити? — нахмурилася мати.

— Скіл… — хлопець дратівливо видихнув, — ну, рівень.

— Ти ж знаєш, синку, можеш не стараться, я все одно нічьо не поняла з того, що ти сказав. Окрім того, звісно, що ти скоро станеш спортсменом. За це я завжди обома руками й ногами. Наш батько в молодості он знаєш як м’ячика гатив. А дід твій…

Станіслав заплющив очі.

«Ну що скажеш людям із кам’яного віку?»

— Батько вже повернувся з магазу? — натомість запитав він.

— Так, батько в гаражі, машину ставить. — Мати зупинилася на виході з кімнати. — Якби ти хоч на мінуточку відволікся від комп’ютера, то бачив би щось і в цьому світі, а не тільки в паралельному.

— Віртуальному, ма…

— Яка різниця, — кинула жінка і вийшла з кімнати.

Станіслав видихнув так, наче щойно безрезультатно намагався щось утовкмачити малій дитині, а потім нарешті підвівся з крісла. Юнак потягнувся, покрутив головою — суглоби задоволено хруснули, радіючи, що нарешті мають шанс рухатися.

Коли хлопець зайшов до вітальні, його молодша сестра вже сиділа за столом і активно водила пальцями по екрані смартфона. Дівчина ніяк не відреагувала на появу брата. Станіслав умостився поруч, а Іра навіть голови не підняла. Тоді хлопець висмикнув телефон з її рук.

— Віддай! — розсерджено заволала дівчина.

— І не віддам. Із ким ти переписуєшся, з якимсь бойфрендом? — Стас підняв руку подалі від чіпких пальців сестри. — Чи постиш якісь дівчачі бантики в інста?

— Тебе це колише? Віддай!

— І не віддам…

— Чесно, подивишся на тебе — і не скажеш, що тобі шістнадцять.

— А ти взагалі проти мене малолітка.

— Діти, чьо ви репетуєте? — до

1 ... 6 7 8 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Остання крапля, Галина Цікіна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Остання крапля, Галина Цікіна"