Книги Українською Мовою » 💛 Дитяча література » Рижик, ОЛЕСЬ ІВРАК 📚 - Українською

Читати книгу - "Рижик, ОЛЕСЬ ІВРАК"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Рижик" автора ОЛЕСЬ ІВРАК. Жанр книги: 💛 Дитяча література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 14
Перейти на сторінку:

- Двісті двадцять один, - поправив його Бобик і повернув голову до Артема. - Дай морозива.

- А ти, Бобик, все такий же, - посміхнувся кіт. - Тобі б тільки поїсти. Нічого не міняється.

Артем махнув паличкою, проказав заклинання, але морозиво не з'явилося. Боба з нетерпінням переминався з лапи на лапу і не зводив погляду з хлопця. Артем проговорював заклинання ще раз, і ще, і ще... Але нічого не відбувалося.

- І нічого не вийде, - спокійно промуркотів кіт. - На цьому острові ніяка магія не діє. Кого ти привів, цього разу Каштановичу? - запитав кіт, поглянувши строго на Бобика. - Це ж діти. А тут, як ти знаєш, не зовсім безпечно. Це ж казка.

- Ви хто? - запитали діти.

- Хто, хто, - роздратовано сказав Боба, - дід Пихто. Це кіт Веремія, Баюн! Ех, пропало моє морозиво!

Ображений песик ліг у тіні під липою.

- Ви той самий знаменитий кіт, що все на світі знає? - запитала Віка.

- Та ні, це перебільшення, - задоволено посміхнувся кіт. - Так, дещо знаю.

Боба під липою пирхнув і промовив:

- Задавака. Ще й випендрюється.

- Кіт Баюн, дорогий, рідненький, допоможи, будь ласка! - заблагав Артем. - Нам дуже потрібна твоя порада.

- Я слухаю тебе, хлопче, - задоволено промуркотів кіт. Йому подобалось, коли до нього ставилися з повагою. - Напевно, хочеш дізнатися, як повернутися додому. 

- Ні! Не додому! - запротестував Артем.

І хлопчик переказав коту Баюну історію про нещасного клоуна. Кіт хвильку мовчав, а потім заспокійливо промуркотів:

- Це не добре.

- Що не добре? - запитали діти.

- Рижика кривдили, - сумно продовжив Баюн. - Я був на тій виставі разом із Веремієм. У нас був свій номер, і публіка нас обожнювала. Всі аплодували, були в захваті. Це був успіх. Але те, що сталося з Рижиком, як із ним повелися глядачі, було дуже сумно. Я чув його прокльони, бачив, як він зник. Подумати тільки, - задумливо промуркотів Баюн, - минуло двісті років, а мені здається, що це сталося лише вчора. Так це правда, що всі циркові артисти зникли? 

- Так, - кивнув Артем. - Стійте! - до хлопчика дійшло те, що сказав кіт. - Так ви все знали. Ви бачились з чародієм. Ви знали, що ми прийдемо сюди.

- Подумати тільки, - продовжував міркувати Баюн, не звертаючи ніякої уваги на слова Артема. - Яка ж сила була в цього маленького клоуна. Навіть через двісті років він їх дістав.

- Так ви допоможете нам? - благально запитали діти.

- Куди ж вас подіти, - важко зітхнув кіт. - Без Рижика ви додому не потрапите. Тепер тільки з ним. Інакше залишитеся тут назавжди, блукатимете як примари по різних казках.

Діти здивовано обвели поглядом острів.

- Ні, не на цьому острові, - сумно посміхнувся кіт. - Тут таких острівців сотні, тисячі. Ви можете вічно блукати цими острівцями. У кожного з них своя історія, своя казка. Будете блукати цими казками довіку і так і не потрапите в свою.

Діти з подивом подивилися на кота.

- Так, ваш світ - це ваша казка, - загадково промуркотів Баюн. - Тож постарайтеся. Розсмішіть його. Зробіть добру справу для своєї казки, у якій ви випадково або й ні стали головними героями.

- А якщо він не розсміється? - злякано вигукнула Віка. - Що тоді?

- Я ж сказав, залишитесь тут.

Перелякані діти мовчали. Кіт задумався, а Боба дрімав у тіні під липою.

- Значить так, Каштанович! - голос кота цього разу прогримів, як грім серед ясного неба.

Бобик навіть підскочив від несподіванки.

- Як? - вирячив очі пес.

- Підете до «ЗАБУТОГО ПАРКУ», - задумливо мовив кіт. - Там і будете шукати Рижика. Я думаю, він там.

- А може, нехай вони самі? - піджав хвоста Бобик.

- Каштанович! Не дрейф! - підвищив голос Баюн. - Як тобі не соромно! Ти ж рідня самому Сіркові, який провів сірого вовка на весілля, напоїв його, нагодував, а тоді до лісу прогнав, коли люди його під столом вгледіли. Ото я вам скажу історія! Весела. До речі, - звернувся кіт до дітей, - чи не хотіли б ви побувати на тому весіллі? Я можу влаштувати. Хоч зараз.

- Ні, - замотали головами діти. - Нам до Рижика потрібно. Додому. Може, наступного разу.

- А дарма. Ну, нехай і наступного разу, - погодився кіт. - Тільки до нас ой як нелегко потрапити. Бобику, вперед, веди їх.

- Добре, пішли, - наказав песик. - Тільки чур мені потім морозиво.




 

ЗАБУТИЙ ПАРК

 

Бобик побіг до липи і швидко зник за товстим стовбуром. Артем з Вікою втратили собачку з поля зору. Діти запанікували: тільки Боба зв'язував їх з їхнім світом, і ось він зник. Артем з Вікою озирнулися, щоб запитати у кота, де подівся Боба. Але кота Баюна вже також не було, зник і золотий ланцюг. Знову подивилися перед собою — Боби не видно. Як крізь землю провалився. Хоч рятуй кричи.

- Ну де ви там застрягли! - почулося із-за липи.

Діти зраділи і швидко побігли на голос Боби. Оббігли кругом товстелезний стовбур старезної липи і застигли, мов громом уражені. Там, де ще хвилину назад шумів океан, де вони стояли на золотому піску і розмовляли з котом Баюном біля розквітлої липи, тепер перед ними, посеред безкрайнього степу, розкинулося величезне, закинуте людьми мега-містечко. Перед Артемом, Вікою і Бобиком стояли різноманітні атракціони — від каруселей до американських гірок. Височезне чортове колесо, немов скелет якогось динозавра, стоїть покинуте, обросле мохом і поїдене іржею. Тиша огортає кожен куточок парку, ніби тут сам час зупинився.

В центрі цього зловісного місця височіє величезний цирковий намет, колись яскравий і гучний, тепер він похмурий і зношений. Його кольори потьмяніли, а тканина пошарпалася від дощу. Вітер ворушить залишки плакатів, на яких вже ледве видно старі афіші з малюнками артистів.

Повний місяць немов примара висить над самотнім парком, його холодне світло заливає пустий простір між атракціонами, кидаючи довгі моторошні тіні. Непрацюючі атракціони виглядають примарно в цьому місячному сяйві: колеса огляду без руху завмерли, гойдалки пронизливо скриплять від легкого подиху вітру, немов чиїсь невидимі руки намагаються їх розгойдати. Величезні постаті з атракціонів дивляться на порожні доріжки величезними очима, нагадуючи про ті часи, коли тут лунав дитячий сміх і радість.

1 ... 6 7 8 ... 14
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рижик, ОЛЕСЬ ІВРАК», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Рижик, ОЛЕСЬ ІВРАК"