Читати книгу - "Тінь корони, RIV"

       Після недовгої прогулянки хлопець як завжди провів Марієтту до будинку, як він думав, а від того місця дівчина дійшла до замку вже сама. Вона зайшла до своїх покоїв де побачила Гвен. «Міледі. Все добре?» — запитала служниця, її голос був лагідним, але на її обличчі було видно певне занепокоєння. «Так» — відповіла дівчина. Врешті-решт, Марієтта сіла на крісло, і після паузи почала говорити. «Гвен, ти ж ні кому не скажеш, що бачила?» — тривожно запитала вона. Гвен підійшла до Марієтти, та нахилившись промовила: «Ні! Звісно ні!». Марієтта трохи затримала погляд, перш ніж почати свою розповідь. «Ну... це був мій друг. Його звуть Едріан. Він дуже цікавий. І до речі син архітектора Гріффіна Равенсо. Я ніколи не зустрічала таких людей. Він не схожий на тих, кого я зустрічала раніше», — сказала Марієтта, її голос став м'якшим, і вона трохи розслабилась, коли згадала про Едріана. «Ми з ним прогулялися по місту, він справжній... Не знаю, навіть я б сказала, що він не схожий на звичних багатіїв». Гвен не перебиваючи уважно слухала, і коли Марієтта завершила, запитала: «То він не знає, що ви принцеса?». Дівчина подивилась на служницю. «Не знає», — зітхнула вона. «Я розумію, що брехати погано, але не знаю, що робити далі» — зізналась леді. Гвен кивнула, розуміючи, що Марієтта дійсно відчуває певне хвилювання від цього. І хоча вона не знала подробиць, було зрозуміло, що цей хлопець справив на неї враження. «Міледі, а чому король відпустив вас у місто без стражі?» — запитала дівчина, злегка піднявши брови. Її питання було різким та точно не для служниці, але переживання за леді все ж заставило запитати. Марієтта подивилаь у велике вікно не знаючи, що відповісти. Вона сама була здивована, що Ігвард дозволяє їй гуляти містом без супроводу. «Гвен, я не знаю... Майбуть у нього багато справ і він навіть не знає, що я гуляю містом» — промовила Марієтта. Згодом, вночі, після довгої розмови, Гвен пішла додому.