Читати книгу - "Дама і Король, Viter"

Коли танець – це виживання

Ліана намагалася виглядати впевнено. Вона навіть нагадала собі всі сцени з фільмів, де героїня танцює і вражає всіх навколо своєю грацією.

Але проблема була в тому, що вона НЕ героїня фільму.

— Гаразд, поки все непогано… — пробурмотіла вона.

— Що ти сказала?

— Нічого! — Ліана невинно усміхнулась.

Але тут Ян несподівано зробив поворот. І Ліана майже впала йому на плечі.

— Ой, пробач!

— Нічого, — він посміхнувся. — Це твоя тактика? Завалити партнера, щоб не довелося більше танцювати?

— Саме так! Це моє бойове мистецтво!

Ян розсміявся.

— Слухай, з тобою весело.

— Що ж, я старалася.

— Стараєшся приховати свою особистість?

— Ні, стараюся не вбити нас обох під час танцю.

Ян усміхнувся ще ширше, і Ліана зрозуміла, що, здається, її місія бути «загадковою незнайомкою» перетворилася на «найсмішнішу незнайомку».

І що найдивніше – їй це подобалося.

Раптом Ян нахилився ближче.

— Пішли прогуляємося в сад? Тут трохи задушливо.

Ліана відчула, як у неї пересохло в роті. "З ним? У саду? Удвох?!"

Але вголос вона відповіла:

— Гм… Ну… Чому б і ні?

Ян узяв її за руку і повів до виходу.

І тут Ліана зрозуміла – вечір лише починається…