Читати книгу - "Пірнач, Олег Клєщ"

– Тобі зручно? – не приховуючи роздратування, спитав Гері.

Він сидів, відкинувшись у кріслі, за своїм столом.

– Так, навіть дуже. Особливо коли згадую про твоє ганебне становище, – він залився зловісним реготом, що розлетівся кабінетом.

Фелікс мовчки спостерігав за всім, що відбувається, як завжди беручи приклад зі свого керівника. Проте в того невдовзі урвався терпець, і Гері так сильно вдарив рукою по столу, що Пірнач тієї ж миті заткнувся й навіть подавився слиною.

– Ти що собі дозволяєш? – спокійним, але сповненим серйозності, тоном говорив Гері, від чого Пірначу дійсно стало страшно. – Як ти сюди приходиш і як ти себе тут поводиш? Ти можеш бути улюбленцем публіки, епатажним і талановитим співаком, популярною й багатою людиною, але в цьому офісі та особливо в цьому кабінеті ти – мій підлеглий, а я – твій директор. Затям на все життя одну істину: ти – мій проєкт! Я тебе створив, і я можу в одну мить тебе знищити!

         Пірнач ковтнув слину, лиш би трохи заспокоїти свої нерви, і подумав:      «Його проєкт! Ти дивись як заговорив, паскуда. Я теж не остання людина, і я теж дещо можу!»

         У якийсь момент Пірнач почав сприймати слова Гері не як погрози, а як пафос, завдяки якому той збирається здаватися грізним.

– Санкції за недотримання умов рекламних контрактів від продюсерського центру ти вже отримав. Є наказ, у якому чітко сказано, що ми з Феліксом як керівництво «ЗОЛОТОЇ ЗІРКИ» скасовуємо всі твої концерти в Європі й накладаємо на тебе штраф у розмірі 100 тисяч доларів! І жоден суд не визнає тебе правим, адже це вказано в нашому договорі про співпрацю в пункті щодо недотримання сторонами своїх зобов’язань. Далі, усі збитки, пов’язані знову ж із недотриманням тобою умов рекламних контрактів, оплатиш ти зі свого гаманця. Нагадую, що авторські права на всі твої пісні належать особисто мені, і дякуй Богу, що Феліксу вдалося мене вмовити і я не забрав у тебе право й надалі їх виконувати. Якщо ти не зміниш свою позицію, вмовляння Фелікса мене більше не зупинятимуть ні перед чим. Ти мене знаєш, Річарде, і знаєш як я вмію проявляти принциповість.

Емоції Пірнача вичерпали свої запаси й на обличчі застиг вираз приреченості, легкої зневаги та розчарування. Неквапливо він дістав гаманець, і, не відмовляючись від своєї зверхньої поведінки, дістав звідти декілька сто доларових купюр й недбало кинув їх на скляний стілець. Ніби цих грошей вистачить, а компенсації та штрафи для нього фінансовий пил.

– Не треба брати мене на понт. Ви лякаєте мене штрафами, а самі вирішили нагріти трохи грошенят на цьому непорозумінні. Кажу одразу, цього зробити у вас не вийде, цих чотириста доларів вам вистачить на двох. А я більше й цента не заплачу.

– Те, як ти висловився, наше бажання нагріти гроші, це серйозні справи, Річарде. Я тебе вчора попереджав про наслідки, а ти мене проігнорував. Проте вже запізно щось робити. Зранку нашими партнерами – корпорацією, про яку я говорив – нам було виставлено рахунок і сума там сягає тринадцяти мільйонів доларів! – холоднокровно сказав Гері.

Обомлівши, Річард дивився на продюсера, відкривши рота.

– І це лише за один із контрактів. Загальний чек для продюсерського центру дорівнює сорок шість мільйонів.

– Я тобі вчора сказав, що я нічого не платитиму! – розлючено промовив Пірнач, підвівся і смикнув піджак. – І спробуй мені щось зробити! – він зробив акцент піднятим вгору вказівним пальцем.

– Цікаво, і що ж мені буде? – глузливо мовив Гері. – Навколо нас не ідіоти, Річарде. Усі вже зрозуміли, де заховано корінь проблеми. Хоч твої дії і є ударом по моїй репутації, все одно я майже нічого не втрачу. І в мене достатньо грошей, щоб самостійно оплатити твою зухвалість. Проте знай, якщо ти відмовишся брати на себе відповідальність за свої ж дії і мені доведеться заплатити ці сорок шість мільйонів зі своєї кишені, попереджаю, у гру втрутяться всі мої зв’язки. І повір, наслідки для тебе будуть дуже плачевними. Тож подумай і прийми правильне рішення.

Річард важко зітхнув, з хвилину постоявши мовчки.

– Да пішов ти! – він тикнув пальцем у Гері. - Ти! – перевів його на Фелікса. - І ви всі! Пішли ви куди подалі! Нічого ви не зможете! Мою популярність знищити неможливо!

Пірнач зник за дверима кабінету. Двері знов гучно грюкнули.

– Невдячна сволота, – схиливши голову донизу, промовив Гері.

– Так і знав, що ця зустріч нічого не змінить, а лише загострить ситуацію.

– Не нагнітай, і без тебе нудить.

– Здається, підсумок очевидний.

– Нам все-таки доведеться це зробити… – сумно промовив Гері, розуміючи, що все зайшло аж надто далеко.

– Сьогоднішня зустріч чудово ілюструє його сутність, Містере Саймон. Річард ніколи не брав відповідальність за свої дії, а все через безкарність. Навіть тоді, коли він міг потрапити у в’язницю, саме Ви домовилися з поліцією, щоб його відпустили і навмисно приховали від преси цей факт.

– Звичайно. Щоб це не заважало його кар’єрі і не створювало нам зайвих проблем при його просуванні.

– Проте він так і не навчився відповідати за свої вчинки, а ми не повинні розплачуватися своєю репутацією та своїми грішми за його проступки. І те, що ми намагалися до кінця спрямувати його на шлях істинний, виправдовує нас.