Читати книгу - "Те, що не можна називати", Love"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Наступного дня я повернулась до міста. Все здавалося іншим. Люди — голоснішими. Світ — тіснішим. І я — зовсім чужою.
Увечері я пішла на дах. Там, де колись мріяла втекти від буденності. І там чекала Ліза.
— Я знала, що ти прийдеш сюди, — сказала вона.
— Пробач, — тихо прошепотіла я. — Я не хотіла, щоб усе так сталося.
— Але сталося. Знаєш, я думала, що в історіях про заборонене кохання завжди є чіткий "поганий" і "хороший". Але ми всі тут просто... люди. Я більше не серджуся. Я... відпускаю.
Її очі були вологими, але спокійними. І в ту мить я відчула полегшення.
---
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Те, що не можна називати", Love», після закриття браузера.
