Читати книгу - "Те, що не можна називати", Love"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Якщо ми залишимося, нас зламає осуд. Якщо підемо — втратимо все, що маємо, — сказала я, дивлячись на Артема.
Ми сиділи в його машині на узбіччі дороги за містом. Ніч обіймала нас темрявою, лише світло фар малювало кола на мокрому асфальті. Його пальці стискали кермо, ніби він намагався втримати контроль — над дорогою, над ситуацією, над нами.
— Я готовий ризикнути, — тихо промовив він. — Якщо ти поруч — мені не страшно.
Я хотіла сказати: "так", хотіла врятувати нас. Але в мені ще жила інша — та, що боялася зробити крок. Бо після нього — не буде дороги назад.
— Дай мені день, — прошепотіла я. — Завтра я скажу.
---
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Те, що не можна називати", Love», після закриття браузера.
