Читати книгу - "Просто бути, Таня Тайм"

Аліна стояла біля вікна з чашкою чаю, вдивляючись у парк, який розкидався за будинком. Осіннє світло було м’яким, повітря здавалося наповненим ароматом кориці та листя. Розмова з Тарасом і Максимком залишила теплий слід на серці. Вперше за довгий час їй хотілося зробити щось хороше не лише для себе.

Вона відкрила кухонну шафу, обережно дістала старий зошит із рецептами — він приїхав з нею з України, ще мамин. Сторінки були злегка потерті, з плямами від ванілі та варення. Відкрила на рецепті яблучного пирога — найулюбленішого з дитинства.

Руки автоматично згадали рухи. Нарізала яблука, додала трошки лимонного соку, кориці, цукру. Тісто вийшло м’яке, запашне. Поки пиріг пікся, Аліна прибрала на кухні, відкрила вікно й вперше відчула: їй стало легше дихати.

Запах пирога рознісся по квартирі. Вона відрізала невеликий шматочок для себе, а решту… поклала в коробочку, яку купила раніше для "всякого випадку". Завернула красиво, додала серветку, і на серветці від руки написала:

"Для добрих сусідів. Смачного!"

Хвилину стояла перед дверима Тараса. Постукала. Почула, як за дверима загавкала Боня, а потім — голос хлопчика:

— Я відкрию, татку!

— Чекай, спочатку подивись у вічко, — спокійно відповів Тарас.

Двері відчинились. Максимко вигукнув:

— Привіт!

— Цього разу — я з солодким, а не ви! — усміхнулась Аліна.

— Ух ти, — Тарас підняв брови, взяв коробочку. — Дякуємо. Дуже приємно.

— Це яблучний, — сказала вона. — Мамина рецептура. Теплий ще.

— Ще раз дякуємо, Аліно, — відповів Тарас щиро. — Це... дуже по-домашньому.

Аліна ледь усміхнулась і кивнула. А тоді розвернулась і пішла до себе. За спиною почула, як Максимко захоплено вигукнув:

— Тато, це СМАЧНО пахне! Вона класна!