Читати книгу - "Між рядками , Юльчик"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Розділ 6: Перші читачки
— «Ну, покажи вже! Скільки можна інтригувати?» — усміхалась Оленка, сидячи на підлозі серед подушок, із чашкою кави з молоком в руках.
Юльчик затримала погляд на екрані ноутбука, зробила глибокий вдих і натиснула на відео дзвінок до мами. Та миттєво відповіла.
— «Доню, як ти? Ти така серйозна — що трапилось?»
— «Я… написала перші сторінки книги. Хочу, щоб ви з Оленкою стали першими, хто це прочитає.»
Мама приклала руку до серця.
— «Ти навіть не уявляєш, як я цим пишаюсь… Надсилай.»
Пара хвилин мовчання, поки вони читали.
Оленка закрила очі після останнього абзацу, ковтнула гарячої кави і тихо промовила:
— «Це… правда. Вона щира. Сильна. І така, як ти. Це не просто історія — це відлуння кожної твоєї ночі. Це твій біль і твоє відродження.»
На екрані мама витирала очі.
— «Доню, ти перетворила біль на силу. Я знала, що ти зможеш. З тебе буде чудова письменниця. А ще — справжній Фенікс.»
— «Я боялась, що це нікому не буде цікаво…»
— «Юль, та ти навіть не уявляєш, скільком дівчатам це допоможе, — мовила Оленка. — Скількох врятуєш своїми словами.»
Юльчик посміхнулася. Вперше щиро. Без тіні болю.
— «Значить, я таки зможу. І зроблю це не лише для себе. А для тих, хто теж встає з попелу.»
У вікно вже стукало вранішнє сонце, новий день народжувався разом із нею. З новою нею.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Між рядками , Юльчик», після закриття браузера.
