Читати книгу - "Крутість тобі личить: як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну"

Ми живемо на планеті, котра якимось чином знає, як обертатися навколо своєї осі й рухатися своїм визначеним маршрутом, із шумом несучись посеред космосу! Наші серця б’ються! Ми можемо бачити! Ми можемо любити, сміятися, розмовляти. У нас є житло, комп’ютери, машини, нігті на пальцях, квіти, музика, медицина, гори і кекси! Ми живемо в Усесвіті необмежених можливостей, наповненому дивами! Той факт, що ми не бродимо безутішно, постійно схлипуючи від страху, вже вражає. З Усесвітом має бути щось схоже: «І що я повинен іще зробити, щоби змусити її прокинутися? Може, на неї просто налити дощу, свого найціннішого ресурсу?»

Усесвіт любить нас так сильно і так страшенно хоче, щоби ми скористалися його дивами, що інколи він нам телефонує й нагадує про це. Як у кіно, коли хтось дивом уникає смерті, а після цього переповнюється радістю та вдячністю, вибігає на вулицю, стрибає, сміється, обнімає усіх, кого побачить, як божевільний. Раптом усі «проблеми» зникають і диво, що ти живеш сьогодні, саме в цю мить, стає найголовнішим. Я знаю одного чувака, якого засмоктало в дамбу. Тоді він ледь не загинув, а зараз каже, що це був його найбільший досвід, який цілком змінив його життя. Ні, боронь Боже, я не бажаю цього нікому, але зберися з духом, бо, якщо тобі потрібна якась катастрофа для власного перетворення, вищі сили можуть її влаштувати.

Усесвіт також дає нам чудових учителів. Наприклад, тварин. Вони завжди живуть теперішнім часом, а їхня таємна сила може поманити нас за собою. Пес моєї подруги такий щасливий бачити свою господиню щоразу, коли вона заходить до помешкання. Подивишся на нього — і здається, що собака сидів сорок років у в’язниці, а зараз його збираються випустити. І він поводиться так завжди, навіть якщо вона виходить лише на годину. О, ти тут! Я тут! Я тебе люблю! Я зараз обпісяю з радості всю підлогу навколо!

Маленькі діти — також чудові наставники. Вони так радіють, коли малюють, щось розігрують чи відкривають нове, що здається, ніби вони не їли б, не купалися б і не спали б, якби ми їх не змушували. Вони постійно творять у стані вільного польоту, концентрованого блаженства, бо ще не навчилися хвилюватися про те, що про них думають інші люди чи що вони, можливо, не так талановито вміють малювати пальцем, як їхня сусідка Люсі. Вони живуть у цю мить. Їм весело саме зараз. Кінець історії.

Ми були б мудрішими, якби брали приклад із тварин або дітей.

Усі речі, про які ми хвилюємося, прагнучи успіху чи зосередившись на досягненні чогось, уже існують тут, саме зараз. Гроші, які ти хочеш мати, вже є; людина, яку ти хочеш зустріти, вже поряд; досвід, який ти хочеш пережити, вже доступний; ідея для чудової пісні, яку ти хочеш написати, чекає, поки ти завантажиш усю інформацію. Знання, інтуїція, радість, взаємини та любов махають тобі руками і прагнуть твоєї уваги. Життя, якого ти хочеш, триває тут, саме зараз.

Що за дурниці я говорю? Якщо все це тут, то де воно?

Подумай про це, як про електрику. Перед винайденням лампочки більшість людей не усвідомлювала, що таке електрика, але вона існувала. Так само, як існує і зараз, але тоді ми ще не прокинулися для неї. Потрібно було винайти лампочку, щоби привернути нашу увагу. Спершу ми мали зрозуміти, як представити це в нашій реальності.

Це не означає, що всі речі чи можливості, яких ми прагнемо у нашому житті, ще не існують.

Це означає, що ми ще просто не усвідомили, що вони існують (чи не усвідомили факту, що можемо їх справді отримати).

Що більше ти вчишся жити в теперішньому та у зв’язку з Джерелом Енергії, то доступнішим стаєш для власних ідей та маєш більше шансів скористатися можливостями, які ризикуєш змарнувати, якщо будеш слухати нескінченні варнякання у своїй голові.

Є чудова індійська притча про жінку, яка хотіла зустрітися з богом Крішною. Вона пішла до лісу, сіла серед дерев, заплющила очі, почала молитися й поринула в медитацію. Вона розмірковувала, як же змусити бога з’явитися. І, о диво, Крішна прямував до неї лісовою стежкою. Але коли він торкнувся її плеча, жінка, не розплющуючи очей, сказала йому йти геть, бо вона дуже зайнята важливою справою.

Коли ми так зациклені на чомусь, то упускаємо доступні речі, якими можемо скористатися вже зараз. Зупинися і подумай, як ти почуваєшся саме в цю мить. Послухай, як ти робиш вдих і видих. Відчуй повітря на своїй шкірі. Послухай, як б’ється твоє серце. Як бачать твої очі. Як чують твої вуха. Послухай, як шумить енергія ззовні та всередині тебе. Прожени всі свої думки і відчуй лише зв’язок із Джерелом. Д-и-х-а-й. Навіть якщо в тебе є страшні борги через несплату кредиту чи ти не розмовляєш зі своєю матір’ю протягом шести років, зараз, у цю мить, ти можеш заспокоїтися й порадіти тому, що існує тепер.

Так, дорослі мають чимало відповідальності. Як-от за тіло, про яке треба піклуватися, чи за іпотеку, яку необхідно виплачувати, тому важливо час від часу трохи відійти від теперішнього моменту. Інколи нам потрібно подумати про плани на майбутнє, а також аналізувати минуле, щоби не повторювати помилок і посміятися з певних подій чи просто поховати минуле та забути його назавжди. І якщо ми зрідка будемо заглядати в минуле чи майбутнє, то це одне, але чому більшість часу ми проводимо, переливаючи з пустого в порожнє та смакуючи якісь непотрібні думки про те, «що було б, якби…» чи «як же так могло статися»?

Що більше часу ти живеш теперішнім моментом, то багатшим буде твоє життя. Твоя голова відмикається в теперішньому часі, і ти долучаєшся до Джерела Енергії, що збільшує твою частоту й притягує хороші речі у твоє життя. І всі події, які відбуваються на високій частоті, вже тут, просто чекають, щоби ти приєднався й почав брати в них участь. Ти маєш лише замовкнути, побачити їх і сповістити про свій старт.

Розділ 4. Глибокий Сон

Очікування, що станеш іншим, — це марнування тієї людини, якою ти є.

Курт Кобейн.[15] Ти ж знаєш, хто це, чи не так?

Коли я тільки почала займатися саморозвитком, було багато розмов про щось, що називали «его» і що мене (чорт забирай!) збивало з пантелику. Я завжди думала, що его стосується зарозумілої чи хвалькуватої людини, мовляв: «Я буду і далі говорити й говорити про те, якою суперлюдиною я є, а потім я покажу тобі свої м’язи». Та хоча зарозумілість і зверхність (які дещо відрізняються від самозакоханості та самовпевненості, до речі) є частиною его, моє уявлення про нього було хибним, як я потім дізналася.

У своїй спільноті, яка займається вивченням самовдосконалення та духовного саморозвитку, его ми використовуємо в значенні власної тіні, вдаваного