Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Майбутнє імперії, Серена Давидова 📚 - Українською

Читати книгу - "Майбутнє імперії, Серена Давидова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Майбутнє імперії" автора Серена Давидова. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 429
Перейти на сторінку:
1.4

Елізабет

Коли вона простягнула руки, щоб розв’язати зав’язки на сорочці, що була на мені, я відступила на крок.

— Еммо, я можу сама переодягнутися. — Відсахнувшись, виставила руки вперед. — Давай домовимось: якщо мені буде потрібна допомога — я скажу. Добре?

Дівчина застигла з простягнутими руками, трохи розгублена.

— Леді… а що ж мені робити, поки ви будете одягатися?.. — в її очах раптом з’явилися сльози. Така щира розгубленість, ніби я відібрала в неї єдине призначення.

— Е-е-е... давай так: ти подаватимеш мені речі по черзі. Гаразд?

Обличчя Емми враз осяялося. Вона кивнула, підхопила сорочку з ліжка і приготувалася подати її.

— Може, у вас є ширма? Я не дуже люблю переодягатися при комусь... — я мимоволі опустила очі. Під сорочкою ж узагалі нічого немає… Все таки я зняла мокре спіднє, і розгулювати голою не мала бажання.

— Ой, я дурепа! Вибачте, леді. Наша молода леді померла три роки тому… Я вже й забула, як це — одягати панянку. Вона, до речі, теж не любила, щоб на неї дивились, коли переодягалась, — відповіла дівчина, вже витягаючи з гардеробної дерев’яну ширму. Вона поставила її так, щоб я могла сховатися від чужих очей.

— Дякую, Еммо, — я не забула про ввічливість, хоч і відчувала певну ніяковість.

Я сховалася за ширмою, не забувши захопити висохлу білизну, й почала стягувати з себе сорочку.

— А скільки було молодій пані, коли вона померла?

Може, ця говірка служниця зможе розповісти мені більше. Якщо я тут надовго, мені варто знати, чий дім це був до мого приходу.

— Зовсім як вам. Вона померла за місяць до свого сімнадцятого дня народження, — тихо сказала Емма.

Я вийшла з-за ширми, вже в новій сорочці, і взяла до рук дивні білі панчохи, облямовані тонким мереживом. З боків звисали довгі стрічки, що плутались між пальцями.

— І що з цим робити? — розгублено запитала я, розглядаючи їх, ніби переді мною була головоломка з минулого століття.

Емма всміхнулася — сумно, але з теплом. Наче ця дрібниця повернула її до чогось звичного, зрозумілого.

— Це панчохи, леді. Стрічки зав’язуються вище коліна. Ось так. — Вона вже опускалася на коліна переді мною, простягаючи руки до ноги.

— Ні-ні, я сама, — зупинила я її, ледь доторкнувшись до плеча.

Дівчина завмерла на мить, потім поклала одну панчоху на ліжко, дбайливо розгладивши, й трохи відступила.

Я сіла на край постелі, зібравшись із думками. Тканина хоч і тонка, але тягнеться туго. Панчоха чіплялася за пальці, перекручувалась, а стрічка вперто не хотіла ставати на місце. Після кількох спроб і невдалих вузлів я нарешті зав’язала її довкола стегна — як вийшло.

Піднявши очі, я буркнула:

— Тільки не смійся.

— Я й не сміюся, леді, — серйозно відповіла Емма. — Просто… ваш вузол дуже схожий на капусту. Молодій пані теж спочатку так виходило.

— То я в гарній компанії, — зітхнула я й узялася до другої панчохи.

Поки я боролася з тканинним монстром, Емма вже дістала з гардеробу наступну частину «історичного випробування» — щось між корсетом і витвором мистецтва, обшите блискучим шовком.

— Це… це ж не те, що я думаю? — недовірливо зиркнула я на нього.

— О, це найм’якший варіант! Для дому. — Очі Емми засяяли, наче вона показувала мені подарунок. — Герцог наказав, щоб ви не носили "жорстких кісток", лише якщо самі захочете. Він дуже турбується про ваше здоров’я. Ви така тендітна, леді...

— Тендітна я буду, коли впаду з першої ж сходинки, якщо вдягну це не так, — пробурмотіла я собі під ніс.

— Що-що, леді?

— Кажу, давай уже з цього й почнемо, — зітхнула я, готова до нової сутички з тканиною та традиціями.

Емма, ніби боролася сама з собою, щоб не кинутися на допомогу, подала мені корсет із виглядом такої урочистості, ніби вручала корону. Я встала, прийняла його обережно, мов священну реліквію, і, тримаючи перед собою, вдивлялася в стрічки, гачки та петельки. Мозок рефлекторно шукав інструкцію з YouTube, а серце — подругу, яка вже з таким давала собі раду.

— Це як конструктор. Я це зберу. Я ж збирала меблі з ІКЕА. Я сильна. Я жінка XXI століття, — пробурмотіла я, вдихнула і залізла в корсет, мов у бойовий обладунок.

— Що ви збирали? Ікея? — Емма кілька разів повторила слово, ніби пробувала його на смак. — Ми живемо в дев'ятнадцятому столітті, леді...

— Не зважай. То просто... вирвалося.

— Хто вирвався? — Вона глянула на мене з такою тривогою, наче я почала говорити мовою привидів.

— Як його одягати? Допоможи, будь ласка. — Я здалася, зітхнувши.

Емма радісно підскочила — здавалося, вона тільки цього й чекала — й закрутилася навколо мене, мов бджілка біля квітки.

— Спершу ручки сюди, леді, ось так. — Вона лагідно взяла мої руки й просунула в вузькі отвори під лямками. Корсет обгорнув мою талію, ніби ожив і вирішив захопити моє тіло.

— Станьте рівно… плечі назад… ще трохи… дуже добре. Тепер не дихайте глибоко… — співучо пройшепотіла вона, й я відчула, як щось позаду починає методично стискати мої ребра. Один… два… три затягування — і світ навколо став раптово менш кисневим.

— Емма… — видихнула я, — ти ж казала, це м’який…

— Так і є! — щиро здивувалася вона. — Це ж найм’якший, для дому. От побачите — постава, як у герцогині, талія, як у статуетки… Молодій пані теж спочатку було важко. Вона навіть якось знепритомніла на балу… але який ефект!

— Я не хочу знепритомніти на балу. Я хочу дихати!

— Тоді тримайтеся за стіл. — Емма безжально затягнула шнурівку ще раз. Я вчепилася в край туалетного столика, намагаючись не зойкнути. Здавалося, мене акуратно, але наполегливо пакують у коробку.

— І все ж, — прошепотіла я, коли вона на мить зупинилася, — чому ще ніхто не вигадав застібку на блискавці?

— На блискав… на чому? — Емма знову глянула на мене з тим самим виразом, з яким дивляться на дітей, що кажуть "в мене є невидимий друг".

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 6 7 8 ... 429
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Майбутнє імперії, Серена Давидова», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Майбутнє імперії, Серена Давидова» жанру - 💙 Любовне фентезі:


Коментарі та відгуки (1) до книги "Майбутнє імперії, Серена Давидова"
Гість Юлія
Гість Юлія 11 вересня 2025 13:48
Цікава, приємна, мила історія. Але коротенька.