Читати книгу - "Майбутнє імперії, Серена Давидова"

— Та нічого. Просто... сон згадала. — Я скривилася, коли остання петля затягнулася так туго, що навіть думки в голові, здавалося, тепер мусили прориватися зі скрипом.

— Що трапилося з молодою панною? — запитала я, коли Емма на мить припинила щебетати про мережива, комірці й шовки.

Її руки зависли в повітрі, мов злякані пташки. Вона повільно закінчила останню зав'язку й акуратно пригладила спину корсета, майже несвідомо.

— Готово, — тихо мовила, майже шепотом. — Тепер, якщо ви трохи посидите… усе стане на свої місця. Хочете, я подам крісло?

— Подавай, — кивнула я. — І, якщо можна, заодно принеси мені легені… і жменьку гідності.

— Що таке гідність? — наївно перепитала вона, витираючи піт з чола куточком фартуха.

Я лише махнула рукою й, обережно випроставшись, сіла. Постаралася. Видихнула. Повільно.

— Але ж… ти не відповіла. Що сталося з молодою панною?