Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Граф Дракула 📚 - Українською

Читати книгу - "Граф Дракула"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Граф Дракула" автора Брем Стокер. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 102
Перейти на сторінку:
поставив йому декілька запитань із приводу надзвичайних подій, учасником яких я був або які привернули мою увагу. Іноді він ухилявся від відповіді або ж переводив бесіду на інші теми, вдаючи, що не розуміє мене; але загалом він оповідав абсолютно відверто і детально. Трохи згодом я насмілився і запитав його про деякі дива минулої ночі, наприклад, чому кучер підходив до тих місць, де ми бачили сині вогні. Чи правда, що вони вказують на місця, де закопано й заховано золото? Тоді він мені пояснив, що простолюд вірить, ніби певної ночі року — якраз минулої ночі — нечиста сила необмежено панує на землі, і тоді з'являються сині вогники в тих місцях, де закопано скарби. Потім ми перейшли на інші теми.

— Поговорімо про Лондон і той будинок, який ви для мене придбали, — сказав він.

Перепросивши за хибу, я пішов до своєї кімнати, щоб узяти папери, які стосувалися купівлі. У той час, як я виймав їх із валізи і впорядковував, я чув у сусідній кімнаті стукіт посуду і срібла, а коли повертався до бібліотеки, то, проходячи через їдальню, помітив, що стіл прибрано, а кімната яскраво освітлена лампами; вже сутеніло. Лампи горіли і в бібліотеці. Коли я увійшов, граф прибрав зі столу книги і журнали, і ми занурилися в читання всіляких документів, планів і паперів. Він цікавився абсолютно всім і ставив мені мільярди запитань щодо розташування будинку і його околиць. Очевидно, він раніше вивчив усе, що стосувалося придбання, оскільки врешті-решт з'ясувалося, що він про все знає набагато більше, ніж я. Коли я йому це зауважив, він відповів:

— Так, друже мій, але хіба це не природно? Коли я туди вирушу, то опинюся зовсім на самоті, мого друга Джонатана Харкера не буде поряд, щоб підказувати і допомагати мені. Він буде в Ексетері, на відстані багатьох миль, захоплений, мабуть, вивченням законів з іншим моїм другом, Пітером Хаукінсом. Чи не так?

Ми знову заглибилися в справу про купівлю нерухомого майна в Перфліті. Коли я виклав йому суть справи, дав підписати всі потрібні папери і склав листа містеру Хаукінсу, він почав розпитувати мене, яким чином вдалося придбати таку чудову ділянку. На що я прочитав йому всі мої нотатки, які тоді вів. Ось вони:

«У Перфліті, проходячи обхідною дорогою, я випадково набрів на ділянку, яка, здалося мені, і була потрібна клієнтові. Ділянка оточена високою стіною старовинної архітектури, побудованою з масивного каменя і не ремонтованою вже багато-багато років.

Маєток називається Карфакс, мабуть, перекручене старе «quatres faces» — чотири фасади, оскільки будинок чотиристоронній. Загалом там близько 20 акрів землі, оточених вищезазначеною кам'яною стіною. Багато дерев, що додають маєтку подекуди похмурого вигляду, потім є ще глибокий темний ставок або, точніше, маленьке озеро, що живиться, ймовірно, підземними джерелами, оскільки вода в ньому надзвичайно прозора, а крім того, з озера витікає чимала річка. Будинок дуже великий і старовинний, з небагатьма високо розташованими вікнами, загартованими важкими гратами. Він швидше схожий на частину в'язниці і примикає до якоїсь старої каплиці або церкви. Я не зміг оглянути її, оскільки ключа від дверей, що ведуть з будинку до каплиці, не виявилося. Але я зняв своїм «кодаком» декілька видів із різних боків. Частина споруди була прибудована згодом, але досить дивним чином, так що обчислити точно, яку площу займає будинок, неможливо; вона, мабуть, дуже велика».

Коли я закінчив, граф сказав:

— Я радий, що будинок старовинний і просторий; я сам із стародавнього роду, і необхідність жити в новому будинку вбила б мене. Будинок не може відразу стати жилим; по суті, як мало дано днів, щоб скласти сторіччя… Мене радує також і те, що я знайду там старовинну каплицю. Ми, магнати Трансільванії, не можемо допустити, щоб наші кістки покоїлися серед простих смертних. Я не шукаю ні розваг, ні радості, ні вдосталь сонячного проміння та іскристих вод, таких улюблених молодими і веселими людьми. Я вже не молодий; а моє серце, змучене протягом років суму, не здатне більше до радості; до того ж стіни мого замку зруйновані; тут багато тіні, вітер вільно доносить свої холодні подихи крізь понівечені стіни і розкриті вікна. Я люблю мир і тишу, хотів би бути наодинці з власними думками, наскільки це можливо.

Іноді слова графа ніби суперечили з його загальним виглядом, а можливо, це спричиняла особлива властивість його обличчя — надавати посмішці лукавого і саркастичного відтінку. За деякий час він вибачився і покинув мене, попросивши зібрати всі мої папери.

За його відсутності я почав детально знайомитися з бібліотекою. Наштовхнувся на атлас, відкритий, звичайно, на карті Англії; видно було, що ним часто користувалися. Розглядаючи уважно карту, я помітив, що певні пункти на ній обведені колами, і, придивившись, побачив, що одне з них знаходилося біля Лондона зі сходу, саме там, де розташовувався придбаний ним маєток; інші два були: Ексетер і Уайтбі, на Йоркширському узбережжі.

За півгодини граф повернувся.

— О! — сказав він, — усе ще за книгами! Вам не варто так багато працювати… Ходімо: ваша вечеря готова і подана.

Він узяв мене попідруч, і ми вийшли до їдальні, де на мене справді чекала чудова вечеря. Граф знову вибачився, що вже пообідав не вдома. Але так само, як і напередодні, він вмостився біля каміна і базікав, доки я їв. Після вечері я закурив сигару, як і минулої ночі, і граф посидів зі мною, ставлячи мені запитання на різні теми; так спливали година за годиною. Хоч я й відчував, що вже дуже пізно, але нічого не говорив, оскільки вирішив, що повинен бути до послуг господаря і виконувати його щонайменші бажання. Спати ж мені не хотілося, оскільки вчорашній тривалий сон зміцнив мене; але раптом мене охопило те відчуття лихоманки, яке завжди відчувають люди вдосвіта або під час припливу. Кажуть, люди найближчі до смерті і вмирають зазвичай удосвіта або ж під час припливу. Раптом ми почули крик півня, що прорізав із надприродною пронизливістю чисте вранішнє повітря. Граф Дракула схопився і сказав:

— Як, уже знову ранок! Це непростимо з мого боку, що я примушую вас так довго не спати!.. Не говоріть зі мною про вашу країну — мене так цікавить усе, що стосується моєї нової батьківщини — дорогої Англії, — що я забуваю про час, а у вашій цікавій бесіді він летить дуже швидко!

І, вишукано вклонившись, він залишив мене.

Я пійшов до себе і записав усе, що відбулося за

1 ... 6 7 8 ... 102
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Граф Дракула», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Граф Дракула"