Читати книгу - "Країна Моксель, або Московія. Книга 2"

Настала й наша черга подивитися, послухати і побувати разом з археологом на давніх мерянських розкопках. А оскільки вчений подає свої аналітичні міркування, аналізи й висновки на багатьох десятках сторінок, побуваємо разом із ним бодай на деяких розкопаних курганних місцевостях. Погляньмо, яким же він, московит, був насправді споконвічно.

Перше, на що звертає увагу археолог, — це місця розташування цвинтарів і місця розташування жител, або, як казали за старих часів, городищ самих мерян. Вони вибирали для жител і для поховань дуже зручні місця: біля рік, на височині. Такі найдревніші їхні поховання виявлені, як правило, на горбах або на їхніх сухих схилах. Оскільки меряни вірили в загробне життя, то це цілком зрозуміло: небіжчик і після смерті мав комфортне, надійне "житло". До нього не могли дістатися ні звір, ні вода.

"Найпевнішою ознакою давнього селища були групи курганів, яких завжди зустрічається чимало в місцях, дуже зручних для житла, на схилі високого берега біля озера або річки.

Меряни, облаштовуючи свої цвинтарі, як довели кургани, вибирали найперше місця на узвишшях, уникаючи схильних до зсуву і вологих.,. Звідси випливає, що самі житла їхні були також розташовані на височинах неподалік від рідних могил" [4, с. 22].

Розглянемо деякі з мерянських курганних поховань:

1. Винятково цінними виявилися "розкопки курганів біля сіл Велика і Мала Брембола на околицях Переславського озера, на його східному березі".

Перша група курганів розрита на березі струмочка Ветляника біля села Велика Брембола. На височині, прозваній "Круглицями" за круглою формою могильних насипів, обкопаній невеликою канавою, насипано 100 курганів. Неподалік розташувалися кургани, прозвані "Князівськими могилами", їх 45, не менш давніх, ніж "Круглиці".

Поруч, у третьому урочищі того ж села, було 200 курганів і два кургани — "Пани". І нарешті, в урочищі "Могилки", у лісі біля села Мала Брембола, також було знайдено могильні насипи з паленими кістками й похованими тілами.

Меряни одночасно використовували два методи поховання: спалювання із закопуванням останків і звичайні похорони. Скоріше за все, це було пов’язано з похованям у різну пору року: влітку та взимку. Ми ще поговоримо про це.

Що дуже важливо — у могильних курганах було знайдено монети: в "Круглиці" — 5 східних монет X століття, а в "Княжих могилах" — 6 східних монет X століття й дві західні — X і XI століть. Тобто ми маємо право заявити, що кургани "Круглиці", як нам видається, насипані наприкінці

X століття, а "Князівські могили" — поховання XI століття, тому що навіть східні монети, знайдеш в них, здебільшого другої половини X століття (948, 960 і 971 рр.).

2. Масштабні розкопки проведено біля села Городище по обох берегах річки Слуда та між ярами Лисим і Глининським. Тут був давній цвинтар, що налічував 1341 курган, а поруч — великий "Городок", в якому було знайдено будівлі пізніших часів. Зверніть увагу: меряни не покидали своєї землі після X—XII століть. Ні! Вони й упродовж наступних століть ховали своїх предків поруч.

Неабияк брехали російські історики!

Найдревніші могили розкопано на схилі гори правої сторони яру Слуди, далі — по схилах ярів Лисого й Глининського і, нарешті, по схилу гори, розташованої між ними, нижче "Городка". Це були кургани зі спаленими кістками.

У курганних розкопках біля села Городище знайдено дуже багато (порівняно) срібних монет, як східних так і західних. Східні монети VIII—X століть, а західні карбовані в XI і XII століттях.

Звідси можна вести мову й про час поховання: VIII—XII століття.

3. Чималу цінність для археологічної науки та для пізнання історії Московії має розкопаний штучний насип, відомий як Олександрова гора. Її упродовж двох років (1853—1854) розкопував помічник О. С. Уварова — П. С. Савельєв. Провівши пошарове зняття ґрунту, археолог простежив історію мерянського народу з VIII до XVI століття.

У нижньому шарі кургану виявили палене вугілля. У ньому знайшли дві східні монети 859 і 900 років карбування. У тому ж шарі виявили звичайні мерянські предмети побуту: глиняні черепки розбитих горщиків, невеликі ножі, ключ і залізні пряжки, однакової форми зі знайденими в інших мерянських курганах. Тобто на схилі було звичайне мерянське поховання IX—X століть.

Я не буду в цьому розділі описувати всі наступні шари Олександрової гори. Це дуже цікавий і повчальний матеріал. Ми його вивчимо, коли поведемо мову про покоління мерянського етносу XII—XVI століть. Розкопана гора, як відкрита книга, розповіла історію Московії від язичницьких часів до часів Івана IV (Грозного). І жодних слідів слов’янського етносу в тій "книзі" не знайдено. Таку правду повідала Олександрова гора світовій історичній науці.

Отже, ми з вами побували на берегах древнього мерянського озера Клещино. Побачили кілька тисяч мерянських курганних поховань епохи VIII—XII століть. Тепер разом з О. С. Уваровим перейдемо на околиці не менш древнього мерянського озера Неро (Ростовське). Простежимо деякі розкопки цього краю.

"Ростовське озеро, на відстані від 5 до 7 верст (стародавня російська міра довжини, 1 верста = 500 сажень = 1,0668 км. — В. Б.) від своїх берегів, оперезане з трьох сторін, із заходу, півдня і сходу, височинами, які плавно опускаються до озера. Ще на пам’яті старожилів (перша половина XIX століття. — В. Б.) значна частина схилів цих горбів, нині розораних, була покрита курганами" [4, с. 27—28].

Та не всі могильні кургани були знищені. Багато з них досліджено археологами. Я ж цими свідченнями хотів підтвердити, що мерянський етнос IX—XII століть був численним та відносно розвиненим, розширив свої території на сотні кілометрів від древніх озер Неро й Клещино, про що й свідчили десятки тисяч залишених ними могильників.

4. Розглянемо розкопані кургани між Ростовом і селом Новоселки. Тут під час прокладання дороги на Ярославль було розкопано скарб із монет і багатьох предметів мерянського побуту. Ці розкопки позначені на "Карті Мерянської землі" графа О. С. Уварова під номером 19 і були знайдені 1836 року. Там було дві монети, карбовані у Волзькій Булгарії наприкінці X століття, та кілька східних монет. Тобто скарб необхідно датувати, скоріше за все, XI століттям. А всі знайдені предмети "цілком подібні до тих предметів, що були і в мерянських курганах інших місцевостей" [4, с. 28].

Звертає на себе увагу той факт, що, крім звичайних мерянських речей, скарб зберігав значну кількість мусульманських прикрас із дорогоцінних металів. На деяких замість візерунка було вибите слово: "Аллах!".

5. "Біля села Шурскала давні кургани, з паленими тілами, займали