Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Більшовицько-марксистський геноцид української нації 📚 - Українською

Читати книгу - "Більшовицько-марксистський геноцид української нації"

392
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Більшовицько-марксистський геноцид української нації" автора П. С. Іванов. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта / 💛 Публіцистика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 13
Перейти на сторінку:
землею, і матеріальною базою, і виробництвом, і плодами праці, і самими колгоспниками, усім колгоспним життям свавільно, немов особистою власністю, цілком розпоряджалися лише парторгани, проти яких уся багатомільйонна маса колгоспників була абсолютно безправною.

Парторгани призначали колгоспних керівників, визначали, скільки сільгосппродукції колгоспи повинні здати і скільки залишити собі, визначали їй ціну, диктували, чого, скільки і навіть коли сіяти і збирати, яку продукцію робити, безперешкодно чинили й іншу сваволю. Були навіть періоди, особливо в післявоєнні роки, коли голів колгоспів знімали з посади голови сільрад і навіть рядові уповноважені райкомів і райвиконкомів.

У післявоєнні 1946–1947 роки ті ж парторгани за вказівкою ЦК КПУ, який знову очолив Лазар Каганович, організували черговий голодомор, коли тільки в Україні знищили близько двох мільйонів колгоспників і членів їхніх родин. Тепер уже загальновідомо: якщо колгоспник «крав» на вже прибраному полі кілька колосків (які він і виростив, а не кагановичі), рятуючи від голодної смерті родину, то за цей «злочин» його присуджували до 10 років табірної каторги, тобто до смерті.

А ще до закінчення війни, у 1944 р. Жуков і Берія під благословенням Сталіна підписали наказ про тотальну депортацію українців у Сибір. І перший ешелон уже відправили. Але потім справа застопорилась: чи то не вистачило такої кількості вільних ешелонів, чи то Сибіру, чи то вирішили «депортувати» на місці — на той світ голодомором, що значно простіше і дешевше.

А менш численні нації таки депортували, піддали геноцидові тотально — чеченців, інгушів, месхетинців, кримських татар, вірменів, болгар, кримчаків, греків, поволзьких і кримських німців (не забути б нікого).

Ус і нерони, калігули, чінгіз-хани, івани грозні і К° до нічого схожого не додумалися, тому що ці варвари, на відміну від більшовиків, не знали марксизму і тому не були лютими інтернаціоналістами, космополітами, антинаціоналістами.

А от фашисти знали марксизм, його антинаціональне мракобісся. Вони розробили власну, засновану саме на махровому націоналізмі, расову теорію, відповідно до якої знищували мільйони представників «нижчих», «неповноцінних» рас, до яких зараховували усіх, крім справжніх арійців. Фашизм пророкував світове панування не пролетарському бидлу, а «білявим бестіям» — чистокровним арійцям.

* * *

Довгі десятиліття за свою тяжку каторжну працю колгоспники одержували або жалюгідні крихти, або не одержували абсолютно нічого, не мали найменшого уявлення про те, що таке регулярна зарплата. У них не було нормованого робочого дня і нормальних вихідних. На відміну від робітників та службовців, у них не було своєї профспілки, ніхто не захищав їхні соціально-трудові права. Вони не мали пенсій, навіть якщо трудилися в колгоспах до глибокої старості, відпусток, навіть декретних, лікарняних.

Колгоспників силоміць змушували підписувати нескінченні позики, вносити чималу готівку, якої в них не було. Щоб уникнути в'язниці, їм доводилося продавати останню худобу, прирікаючи свою родину на голод. Часто траплялося, що влада забирала цю худобу і за несплату непомірних податків за особисте господарство колгоспників. Жертвами такої сваволі ставали навіть дружини фронтовиків, матері багатодітних родин і навіть удови загиблих на фронті чоловіків.

На відміну від жителів міст і селищ, колгоспники не мали паспортів і, отже, права виїхати із села, змінити місце проживання, вирватися з колгоспного «раю». З тієї ж причини вони не мали права послати своїх повнолітніх, але безпаспортних дітей у міста для продовження навчання. Якщо дорослі діти колгоспників усе-таки працювали і жили в містах і селищах, то вони не мали права забрати до себе своїх старих, немічних, безпаспортних батьків: вони не могли прописати їх у своїх квартирах, а без прописки, як відомо, було і ні туди, і ні сюди.

У загальному складі населення країни колгоспники становили від 80 до 90 і більше відсотків. Тобто вони, власне кажучи, і були народом.

А як називається народ, позбавлений елементарних прав і змушений мало не безплатно і тяжко трудитися на своїх поневолювачів?

За всіх часів такий народ називали рабом, а політичний режим рабовласницьким.

Інші 10–20 % населення становили робітники та службовці. І хоча їхнє соціальне становище було трохи краще, ніж у колгоспників, але щодо політичних прав — ситуація загалом мало відрізнялася. Вони теж зазнавали постійних репресій, особливо інтелігенція, а в юдо-більшовицьких катівнях, в'язницях і таборах тіснилися мільйони представників колгоспного селянства, робітничого класу і службовців. І якщо вести мову про народне рабство, то до когорти рабів-колгоспників можна сміливо зараховувати робітників та службовців.

4. У ХХ столітті жоден, навіть найбільш лютий політичний режим не поводився зі своїм народом так по-звіриному жорстоко, як більшовицько-сіоністський.

Утім, схожий до більшовицького аналог неможливо й відшукати в усій минулій історії світу.

Тут з ними неможливо порівняти навіть фашистів. Вони прийшли до влади в Німеччині внаслідок перемоги на виборах у 1933 р.

Найсміливіша фантазія не дає змоги навіть уявити, щоб у 1917 р. більшовики змогли виграти хоч якісь вибори в Росії.

А от фашисти виграли вибори в основних своїх суперників комуністів, що мали могутню партію і вели свою виборчу кампанію під марксистськими гаслами класової боротьби, інтернаціоналізму, панування пролетаріату, знищення капіталізму, приватної власності, боротьби зі своїми суперниками фашистами і зрештою вибори успішно провалили. Велику «свиню» на цих виборах їм підклали більшовики своїми добре відомими німцям звірствами — саме в цей час вони проводили свій черговий моторошний голодомор, про що німецькі виборці, звичайно, знали.

Фашисти пішли на вибори з гаслами із протилежним змістом: вони закликали до цивілізованого світу, національної консолідації, солідарності, побудови всенародними зусиллями великої, могутньої, заможної Німеччини, до прославляння німецької нації, до взаєморозуміння, співробітництва заради цих великих цілей між капіталістами і робітниками, яким обіцяли швидкі зміни на краще і дохідливо пояснювали, як це станеться. Ус е це надзвичайно імпонувало приниженим ганебною поразкою в Першій світовій війні німцям, давало надію мільйонам безробітних, зневірених людей.

Фашисти також викривали злочини більшовицького режиму (свої власні вони ще не зробили, у них все ще було попереду), попереджували виборців про те, що їх чекає у випадку перемоги на виборах комуністів.

Усе це і забезпечило фашистам тріумфальну перемогу, привело їх до влади.

На відміну від юдо-більшовиків, які, захопивши владу за допомогою державного перевороту, відразу організували в країні багаторічну тотальну розруху, нескінченні народні страждання і почали знищувати по 3,3 мільйони громадян у рік, фашисти від перших днів владарювання взялися за планомірне виконання своїх передвиборних обіцянок.

За разюче короткий термін вони забезпечили роботою і зарплатою 6 мільйонів безробітних, забезпечили умови для стрімкого розвитку промисловості, економіки, нарощування військового потенціалу.

Усе це дало змогу Німеччині буквально за 6 років (за 6 років владарювання більшовики тільки почали вибиратися з розрухи, запровадили НЕП)

1 ... 6 7 8 ... 13
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Більшовицько-марксистський геноцид української нації», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Більшовицько-марксистський геноцид української нації"