Читати книгу - "Тварина, обдарована розумом"

— Цілком прибуткові, — відповів Севілла, в його очах спалахнув глузливий вогник. — Ось показовий приклад: я знаю одного американця, що нинішнього року повів справу на чотири мільйони доларів. Звісно, видатки дуже великі. Потрібен час і терпіння, щоб підготувати програму, котра привабить людей, Люди переситилися всім, навіть дельфінами.

Кощава дівчина підвела руку, але південка випередила її.

— Містере Севілла, — сказала вона, повернувши до нього три чверті свого чарівного обличчя й напівопустивши вії. — Чи можливо тримати дельфіна в домашньому басейні?

— Звичайно, якщо ваш басейн підігрівається.

— А як же бути з прісною водою?

— Ви можете купувати морської солі десь біля солоного болота й потім розчиняти її в своєму басейні. Треба тільки знати, в якій пропорції.

— За скільки можна купити дельфіна?

— В Нью-Йорку треба заплатити тисячу двісті доларів.

— Та це ж дрібниця! — вигукнула південка здивовано й розчаровано.

Севілла усміхнувся.

— Все ж таки догляд за тваринами вимагає витрат, — відповів спокійно він. — На мою думку, треба мати людину, яка б постійно наглядала за дельфіном. Інакше він занудьгує й охляне. Хіба що ви купите пару дельфінів.

— А це можливо?

— Звичайно Однак попереджаю, якщо у вас є діти, то вони можуть побачити під час парування дельфінів трохи негарні сценки.

Місіс Джеймсон закліпала очима, кощава дівчина підвела вгору руку, але південка знову випередила її:

— А в кого можна купити пару дельфінів?

– Є люди, що їх ловлять?

— Чи не могли б ви дати їхню адресу?

— У мене… Її нема при мені, — збрехав Севілла. Він розплів ноги й байдуже докинув: — Коли ваша ласка, зателефонуйте мені завтра вранці, і я вам скажу. Номер мого телефону є в довіднику.

Південка повільно опустила повіки. Джеймсон стулила повні губи: «Ці двоє змовляються просто в мене перед очима. От тварюки!» — злісно подумала.

«Джон був такий люб’язний під час заручин», — спало їй на гадку. А вона лежала, розкинувши крижані руки на колоністському ліжкові, вкритому білим мусліновим балдахіном. Сукня була теж білою, вона її тільки-но скинула. Джон прийшов до неї з ванної кімнати, він нагадував горилу. «Ох, Джоне, Джоне! Я ненавиджу вас!» «Але ж він помер, — схаменулася раптом. — Мені пасувало ходити в жалобі. Я витратила стільки грошей. Дім був сумний і старезний. Я хотіла все змінити, Доріяне. Хіба його звали лише Доріяном?» — «Місіс Джеймсон, червоний оксамит прикрасить вашу вітальню», — запевняв він. Його білявий чуб кучерявився на потилиці, руки довгі й тонкі, голос лагідний і мелодійний. Коли купався в басейні, вона бачила його гладенькі груди, довгі тендітні ноги. Він перекинув у будинку все догори дном, розтринькавши велику, нечувану суму грошей. «У мене виникла одна думка, місіс Джеймсон, — щоразу мовив той, з виду, мов поет, з кучерявим чубом. — Місіс Джеймсон, ці думки коштували мені дорого. Я дуже засмучений, однак мушу їхати, бо захворіла моя мати». І відтоді ніякої чутки від нього, жодного слова не написав. «Мої листи поверталися назад, телеграми залишалися без відповіді. Клятий злодюга!» — Хвиля гіркоти підкотилася їй до грудей, ніби в них прорвався якийсь гнояк, у роті також згіркло. Відчула гострий біль трохи вище правої перси. Відтак біль ущух, жінка випросталася, підвела голову й зиркнула на Севіллу так, ніби вона ніколи його не бачила. «Звірі! — помислила вона презирливо. — Всі, всі…»

П’ятдесятирічна жінка з пофарбованим у червоне волоссям підвела руку й сказала:

— Чи може дельфін стати свійською твариною?

Севілла лагідно подивився на неї. Ні, він немарно витратив стільки часу, коли б навіть його слухала тільки ця жінка.

— Ваше запитання цікаве, але передусім треба визначити, як розуміти поняття «свійська тварина».

— Гаразд, спробую дати визначення, — захоплено відповіла жінка. — Скажімо, це та тварина, яка погоджується, аби її годувала людина.

— О, ні, — заперечив Севілла, — майже всі полонені тварини охоче беруть їжу з рук людини, навіть лев, тигр, удав… Я би мовив, тварини можна вважати за свійські ті, які дозволяють людям доторкатися до себе. Саме цим відрізняються свійські тварини від приборканих. Приборкана тварина поводиться мирно тільки із своїм приборкувачем, проте ненадійно. А ця ненадійність може сприяти будь-якому нещасному випадку. До того ж є кілька ступенів у прирученні тварин. Ось, наприклад, велика рогата худоба: корова цілком приручена, а з бугаєм справа інша. 1 я вважаю, що поняття «свійські тварини» так можна визначити: це такі тварини, що вільно дозволяють людям доторкатися до себе.

— А мені здається, — озвалася червонокоса жінка, — що це визначення може підійти й до приручених тварин.

Севілла трохи помислив.

— Приручена тварина — це тільки поодинокий індивід. До свійських належать роди цілком приручених тварин.

— У такому разі, — жваво загомоніла жінка, — дельфін ще не є свійською твариною, бо більшість дельфінів перебуває у дикому стані.

— Та коли їх тільки-но впіймають, — мовив Севілла, пильно подивившись на неї, — вони робляться приязними. А втім, — додав він згодом, — нині ставиться завдання приручити новий рід тварин. Проте якщо колись людина зуміє порозумітися з дельфіном за допомогою слова, тоді доведеться вважати його не за тварину і налагоджувати з ним нові стосунки.

— На жаль, може, то будуть стосунки господаря з рабом.

— Сподіваюся, що ні, — схвильовано заперечив Севілла.

Жінка похитала головою й усміхнулася йому. Севілла теж посміхнувся їй і сумно помислив: «Нічого дивного, під отим уфарбованим волоссям — непоганий мозок. Шкода, що пін не в голові південки. Ту я вже вивчив, наче сам її створив: фатівство й пиха, інфантильність і самозакоханість, її неї вельми багато солодкої хтивості, їй подобається, коли її голублять Боже мій, чому я захопився отим шматком бездушного м’яса? Ну й нікчемне моє прагнення, ота гарячка, мана до іншої статі!» (Вся Севіллина родина — католики,