Читати книгу - "Айвенго (укр)"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Він схуд і став смаглявішим з тих пір, як прибув до Палестини з острова Кіпру в почті Річарда Левине Серце. Мені здавалось, що обличчя його затьмарене глибоким сумом. Але я не підходив до нього, бо ми з ним не знайомі.
— Боюсь, — мовила Ровена, — те, що він побачить на батьківщині, не прожене з його чола похмурої тіні… Дякую вам, добрий пілігриме, за звістку про друга мого дитинства. Дівчата, — звернулась вона до служниць, — подайте цій святій людині вечірній кубок. Настав час дати йому спокій, я не хочу його більше затримувати.
Одна з дівчат принесла срібний кубок гарячого вина з прянощами, до якого Ровена ледь доторкнулась вустами, після чого його подали пілігриму. Він низько вклонився і надпив трохи.
— Прийми від мене милостиню, друже, — продовжувала леді Ровена, подаючи йому золоту монету. — Це знак моєї поваги до твоїх тяжких праць і до святинь, які ти відвідав.
Пілігрим прийняв дарунок, ще раз низько вклонився і слідом за служницею залишив кімнату.
У коридорі на нього чекав слуга. Узявши смолоскипа із рук служниці, він поспішно і без усяких церемоній повів гостя в прибудову, де ціла низка комірчин була місцем ночівлі слуг нижчого розряду і прибульців простого звання.
— Де тут ночує єврей? — спитав пілігрим.
— Нечестивий пес проведе ніч поруч із вашим преподобієм, — відповів слуга.
— А де спить Гурт, свинопас? — довідався мандрівник.
— Гурт, — відповідав слуга, — спить у тій комірчині, що праворуч від вас, а єврей — ліворуч; тримайтеся подалі від сина цього невірного племені.
Пілігрим увійшов до відведеної йому комірчини і, прийнявши смолоскип із рук слуги, подякував йому і побажав доброї ночі. Причинивши двері келії, він застромив смолоскип у дерев'яний свічник і оглянув свою спальню, вся обстановка якої складалася з грубо збитого дерев'яного стільця і плаского дерев'яного ящика замість ліжка; ящик був заповнений чистою соломою, поверх якої кинули дві чи три овечі шкури.
Пілігрим загасив смолоскип, не роздягаючись, розтягся на цьому грубому ложі і заснув або принаймні лежав нерухомо, поки перші промені сонця не заглянули в маленьке ґратчасте віконце, крізь яке світло і свіже повітря проникали в його келію. Тоді він підвівся, прочитав ранкові молитви, поправив на собі одежу і, обережно відчинивши двері, увійшов до єврея.
Ісаак тривожно спав на такій самій постелі, що й пілігрим. Усі частини одягу, які він зняв минулого вечора, єврей навалив на себе чи під себе, щоб їх не поцупили під час сну. Обличчя його виражало тяжке занепокоєння.
Пілігрим не став чекати пробудження Ісаака і злегка доторкнувся до нього кінцем свого ціпка. Старий підхопився, волосся його стало сторчма, гострий погляд чорних очей уп'явся в мандрівника, який стояв перед ним.
— Не бійся мене, Ісааку, — мовив пілігрим, — я прийшов до тебе як друг.
— Нагороди вас Бог Ізраїлю, — сказав єврей, трохи заспокоївшись. — Мені наснилося… Але хай буде благословенний праотець Авраам — це тільки сон.
Потім, отямившись, він запитав звичайним своїм голосом:
— А що ж вгодно вашій милості від бідного єврея в такий ранній час?
— Я хотів тобі сказати, — відповідав пілігрим, — що, коли ти негайно не підеш з цього дому і не поквапишся від'їхати якнайдалі і якомога швидше, тебе може спіткати в дорозі велике лихо.
— Святий отче, — гукнув Ісаак, — та хто ж схоче напасти на такого нікчемного бідняка, як я?
— Це тобі видніше, — сказав пілігрим, — але знай, що коли лицар Храму учора ввечері проходив через зал, він звернувся до своїх мусульманських невільників сарацинською мовою, яку я добре знаю, і наказав їм сьогодні вранці стежити за тим, куди поїде єврей, схопити його, коли він від'їде подалі від цього маєтку, і відвезти до замку Філіппа де Мальвуазена або Реджинальда Фрон де Бефа.
Неможливо описати той жах, який оволодів євреєм при цій звістці.
— Бог Авраама! — вигукнув Ісаак. Не підводячи сивої голови з підлоги, він склав свої зморшкуваті руки і здійняв їх угору. — О Мойсей! О блаженний Аарон! Я вже відчуваю, як вони кліщами тягнуть з мене жили.
— Підведись, Ісааку, і вислухай, що я тобі скажу, — із жалем, але не без презирства сказав пілігрим, дивлячись на його страждання. — Мені зрозумілий твій страх: принци і дворяни безжалісно розправляються з твоїми одноплеменцями, коли хочуть вибити з них гроші. Але встань, я тебе навчу, як позбутися лиха. Іди з цього дому цієї ж хвилини, поки не прокинулися слуги. Я проведу тебе таємними стежинами через ліс, що мені добре відомий, і не залишу, поки не здам з рук у руки якому-небудь барону чи поміщику, який їде на турнір; цілком імовірно, у тебе знайдуться кошти забезпечити собі його благовоління.
Як тільки в Ісаака з'явилася надія на порятунок, він став потроху підводитись, усе ще залишаючись на колінах; відкинувши назад своє довге сиве волосся і розправивши бороду, він кинув допитливий погляд на пілігрима.
При останніх словах пілігрима жах знову оволодів ним, він упав долілиць і вигукнув:
— У мене немає таких коштів, щоб забезпечити собі благовоління християнського мандрівника, навіть якщо він зажадає все, до останнього пенні.
— Заспокойся, — сказав пілігрим. — Якби ти мав усі скарби свого племені,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Айвенго (укр)», після закриття браузера.