Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Просто гра 📚 - Українською

Читати книгу - "Просто гра"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Просто гра" автора Світлана Талан. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 16
Перейти на сторінку:
але мати схопила її за руку й притримала.

– Нехай біжить, – сказала вона, – а ти сядь, заспокойся.

– Як я можу бути спокійною?! Мамо, ти руйнуєш моє життя! Я щаслива, а ти…!

– У чому твоє щастя, доню?! З ким? З голодранцем?! Він не може і не хоче заробляти, і ти все життя будеш жити в злиднях! Мине місяць, і ти мені «спасибі» скажеш!

– Мамо, невже ти не хочеш радіти онукам?! – Наталія висмикнула руку, а в її очах забриніли сльози.

– Та хай вони горять у пеклі, ті онуки! – крикнула розлючена жінка.

– Як?… Як ти можеш, мамо? – губи Наталії тремтіли, по щоках котилися горошини сліз. – Я ж вагітна!

– Ти… Ти вагітна? – жінка здивовано дивилася на доньку. – Тобто…?

– Так! Так! Я чекаю дитину, і вона від Ілька! – зойкнула дівчина.

Вона розплакалася й побігла до своєї кімнати. Алла Володимирівна чула, як повернувся ключ у замку, але заспокоювати доньку не спішила.

«Виплачеться – і тоді поговорю з нею», – вирішила жінка.

Розділ 7

– Що нам робити, Пашо? – запитала стиха Алла Володимирівна свого чоловіка, розповівши про візит Іллі.

– Цього шлюбу не буде! – впевнено промовив Павло Ігнатович, сьорбнувши гарячого чаю.

– Але ж вона вагітна! – промовила жінка в розпачі. – Як? Як могла наша дівчинка клюнути на того хлопця?! Ну обличчям він гарний, але з лиця води не пити!

– Вагітна чи ні, ще невідомо, потрібно відвести її до лікаря.

– Вважаєш, потрібний огляд гінеколога?

– Я припускаю, що вона могла вигадати вагітність, щоб бути з тим… Як його?

– Ілля.

– Могла вигадати, а могла й помилитися, – задумливо промовила жінка. – Чим вона думала? Про інститут забула напевно, та й молоденька ще.

– А той Ілля не промах! Вирішив із грязі в князі? Не вийде!

– Але ж ми не хочемо, щоб вона зробила аборт?

– Ні! Ні і ще раз ні! – гримнув чоловік, відсунувши від себе чашку.

Вони обоє добре знали про наслідки такої операції. Алла завагітніла за рік після одруження. Тоді в подружжя не було майже нічого, окрім амбіційних планів, які вони мали втілити в життя. Позбутися вагітності було їхнім спільним рішенням, а за п’ять років, коли вони вже мали своє житло, роботу і хотіли мати дитину, з’ясувалося, що Алла не може завагітніти. Павло з розмови із лікарем дізнався, що то наслідки аборту, але не наважився сказати про це Аллі. Коли дружина запитала його, що сказав лікар, чоловік запевнив, що діти у них будуть, це лише питання часу. За чотири роки по тому Алла нарешті, завагітніла, народила Нату, проте в подальшому дітей у неї не було.

– Аллочко, не нервуйся, – чоловік торкнувся губами руки жінки. – Завтра ти сходиш з Наточкою до гінеколога, а я поговорю з тим нареченим-невдахою.

– Гаразд. До речі, телефонували Михайловські: за кілька днів приїжджає їхній син Володя, вони завітають до нас.

– Ще щось казали?

– У них для нас є цікава пропозиція. Ось Володя міг би стати гідною парою для Нати! Ми з тобою були впевнені, що вони одружаться, а сталося не так, як гадалося.

– Я був упевнений, що між Натою та Володею теплі почуття. Пам’ятаєш, як минулого разу він приїздив, то вони гуляли до ранку, трималися за руки, мов закохані? Дружити з дитинства, а потім… Алло, невже ми помилилися?

– Мені здається, що той Ілля запудрив їй мізки, а Ната і повелася на його карії очі, чорнії брови. Біда в тому, що наша донька занадто довірлива, навіть наївна. Її легко обдурити може будь-хто!

– Ще й добрячка, – додав чоловік. – Можливо, той парубок поплакався, як йому тяжко живеться, а вона його пожаліла, як завжди в неї буває.

– Я також не вірю в його щирі почуття, от що хочеш, а не вірю – і все!

– Нічого, люба, все в нас буде добре! Хто ми? Ду-бо-ви-ки! Саме прізвище говорить про міць нашої родини! – якомога веселіше промовив чоловік.

– Так! – зголосилась жінка. – Усе владнається. Іди відпочивати, а я тут приберуся.



…Павло Ігнатович чекав на Іллю біля автомайстерні. Ілля швидкою ходою прямував на роботу. Він одразу помітив знайомий «мерседес» Наталчиного батька.

«Ранок починається з неприємностей», – подумав Ілля.

Чоловік вийшов з автівки й пішов назустріч юнакові. Ілля, порівнявшись, привітався з ним.

– Значить, це ти женихаєшся до моєї доньки? – не відповівши на вітання, сказав Павло Ігнатович.

– Не женихаюсь, а кохаю Наталю і хочу з нею одружитися, – сміливо заявив Ілля.

– Одружитися? – криво посміхнувся чоловік. – Привести в дім дружину – не велика проблема. А утримувати родину – дружину та дитину як?

– Я працюю, спробую знайти підробіток, – сказав Ілля. – Будемо жити, як інші родини.

– Усі живуть по-різному. Одні, такі, як ти, раді мисці каші на сніданок, інші ж мають на столі котлети, хліб з маслом і навіть ікру. Наталя не звикне їсти пісну кашу щодня – повір мені!

– Я намагатимуся зробити її щасливою!

– Щастя на хліб не намажеш. І ти ніколи нічого не заробиш, окрім своєї зарплатні.

– Чому ви так говорите? Ви ж мене зовсім не знаєте!

– Тобі скільки років?

– Двадцять один.

– Так ось, Ілле, якщо ти до своїх двадцяти одного нічого не досягнув у житті, значить, твій потяг пішов, а ти на нього спізнився! Хто не ледачий, той вже встиг піднятися, а хто чекав манни небесної…

– Я нічого ні від кого не чекав! – спалахнув Ілля.

– Якби ти хотів піднятися, як інші, то мав хоча б місце на ринку, де брав би на реалізацію труси та шкарпетки і мав би якусь копійчину для початку. Скажеш, що у тебе є місце на ринку?

– Немає.

– Отож-бо! Якби хоча б на мізинець ти поворушився, хоча б не своє місце мав, а взяв в оренду, я б допоміг тобі, – сказав Павло Ігнатович. – Допомагають тим, хто потребує допомоги. Зрозуміло?

Ілля мовчав. Він відвів погляд убік і стиснув зуби.

– У мене буде свій бізнес, – сказав він, подивившись чоловіку в очі. – Ось побачите – ви пошкодуєте про свої слова!

– У тебе?! – чоловік голосно розреготався.

– А Наталія все одно буде зі мною!

– Звідки така впевненість?

– Бо у нас буде дитина!

Павло Ігнатович перестав сміятися, підійшов впритул до Іллі й прошипів йому в лице:

– Ти шмаркач і невдаха! Якщо хоча б одна людина дізнається про вагітність моєї доньки, я тебе закатаю в асфальт! Ти мене зрозумів?!

– І залишите дитину без батька? – Ілля посміхнувся кутиками вуст. – За тиждень я стану бізнесменом. Ось побачите!

– Ставай! Тільки не плещи язиком! – наказним тоном промовив чоловік і,

1 ... 6 7 8 ... 16
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Просто гра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Просто гра"