Книги Українською Мовою » 💛 Публіцистика » Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коли кулі співали" автора Роман Миколайович Коваль. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 249
Перейти на сторінку:
інтерв’ю газеті «Известия ВЦК» Михайло Муравйов сказав: «Революційна російська армія пройшла Україну, змітаючи на своєму шляху все, що носило на собі ознаки буржуазно-шовіністичного сепаратизму. Одне наближення червоних військ примушувало повіти, а то й цілі губернії визнавати нашу владу. На Україні довелося натрапити на оригінальну організацію буржуазної самооборони. Особливо дався взнаки Звенигородський повіт, де український шовіністичний націоналізм збудував собі фортецю у формі так званого Вільного Козацтва. Ця організація не тільки не допустила нашої влади в повіт, а, навпаки, сама перейшла у наступ, чим зробила чималу шкоду нашим військам. Я дуже шкодую, що мені не довелося зруйнувати це гніздо, втопити в крові тих, що посміли підняти руку на Червону армію…»[21]

Переконавшись, що Вільне козацтво є бастіоном Української держави та захисником Центральної Ради, Рада Народних Міністрів УНР 5 лютого 1918 року ухвалила рішення про переведення Українського вільного козацтва у статус козацького реєстрового війська. На це асигнували значну суму. То була велика подія!

Коли згідно з Берестейським мирним договором в Україну прийшли німецькі війська, щоб вигнати більшовиків, козаки розпочали бойову співпрацю з німецькою армією у справі визволення від червоних окупантів. Українці билися проти більшовиків пліч-о-пліч із німецькими військами, вели партизанську боротьбу і провадили розвідку, допомагаючи українським частинам. Як, наприклад, це робили Ревучанський, Глодоський і Марківський курені Вільного козацтва, які разом із німцями 2 березня 1918 року звільнили станції Абадаш, Новоукраїнка і Ташлик.

Побачивши, як стрімко більшовики відкочуються в Росію, Центральна Рада раптом дійшла висновку, що все ж таки краще спекатись Вільного козацтва… І 23 березня 1918 року вона ухвалила припинити його фінансування, а невикористані кошти передати в розпорядження Міністерства внутрішніх справ УНР на організацію народної міліції.

«Тим часом козаки продовжували звільняти рідну землю від більшовиків. 3 квітня 1918 р. Катеринославський кіш під командою отамана Гаврила Горобця увійшов до визволеного Катеринослава, а за два дні виконувач обов’язків військового міністра Олександр Жуковський видав наказ № 145 про розформування і скасування Українського вільного козацтва, де було сказано: «Уперто і завзято весь час Вільне козацтво захищало Україну від численних її ворогів. Така непохитна боротьба та оборона України з боку Вільного козацтва яскраво показує, що і серед широких мас громадянства ще не загинули люди, в котрих можна знайти підпору». Далі йшов подиву гідний висновок: «Тепер настав час, коли Україна мусить перейти до будівництва міцної своєї держави і стати на певний твердий ґрунт, а козакам — перейти до своєї звичайної праці».[22]

Де-юре діяльність Вільного козацтва на території УНР було припинено, сотні підлягали роззброєнню: боєприпаси і зброю необхідно було здати на військові склади. Однак козаки і не думали слухати Центральну Раду, тож сховали понад 20000 гвинтівок, десятки кулеметів та набої до них.

Військовий отаман Вільного козацтва П. Скоропадський, який 29 квітня 1918 року усунув з політичної арени Центральну Раду, намагався оживити історичну традицію і взявся творити Українську Державу як державу козацьку. Насамперед він взяв на себе тяжку відповідальність абсолютної влади у дуже складний час. Таким чином він відновив традицію самодержавного Гетьманства, яку започаткував Богдан Хмельницький. Павло Скоропадський мав на меті відродити козацький стан як основу Української Держави, тому й 16 жовтня 1918 року проголосив Універсал про відновлення козацтва. Ось уривок із нього: «Я, Гетьман Всієї України та Військ Козацьких, Універсалом цим Нашим повідомляю всім тим, кому про це відати належить, а особливо Державний Сенат, Раду Міністрів і всі урядові інституції Держави Української, що визнав я за благо, для зміцнення сили Держави Української Нашої, відродити Козацтво по всіх місцях історичного існування в Україні, покладаючись в основі його відродження на ті козацько-лицарські традиції, які донесла нам історія наша з доби минулої боротьби Козацької України за свою долю… Вас же, козаки — нащадки славних лицарів-запорожців, Ми закликаємо з честю носити даровані Нами жупани і добре дбати про те, аби соромом і ганьбою не вкрити їх, і клейнодів козачих, і тих великих славних сторінок нашої історії, якими ми досі пишалися… Хай тіні великих предків наших дадуть всім нам міць і силу правдиво й чесно виконати те завдання, яке тепер стоїть перед Нами і Державою Українською. Гетьман Всієї України та Військ Козацьких Павло Скоропадський».[23]

Та наміри гетьмана розбились об класову недовіру, точніше, ненависть збунтованої соціалістичної інтелігенції, а відтак і збільшовичених нею мас, для яких слово «пан» стало символом поневолення. А гетьман справді був паном, до того ж «царським генералом», що на той час звучало майже як смертний вирок. Окрім того, Павло Скоропадський був послідовним противником соціалізму і прибічником західноєвропейських цінностей: приватної власності на землю, вільної торгівлі тощо. Дискредитувати його в очах мас, уражених егалітаризмом, було неважко, що зрештою й зробили ображені діячі Українського національного союзу. За допомогою патріотично настроєних, але закутих у класову брехню соціалістичних догм і своєрідного центральнорадівського більшовизму українців і був скинутий «пан Гетьман». Як зазначив Лонгин Цегельський, «свої свого не познаша» і «божевільні, повалили Його».

За невблаганною насмішкою долі участь у протигетьманському повстанні взяли й ті, хто все своє подальше життя присвятив боротьбі за Українську державу. Яку й допомогли зруйнувати. Згодом їх також наречуть «наймитами буржуазії», «панськими вислужниками», а Петлюру більшовицька пропаганда назве «новітнім гетьманом». Що, в принципі, й недалеко від істини, особливо коли Петлюра стане персоніфікувати собою Директорію.

Справді, проти чого боролись, на те й напоролись… А в історії залишиться, що Гетьмана Української Держави, військового отамана Вільного козацтва скинули селянські ватаги, просякнуті ідеєю козацтва від серця до серця. Парадокси, парадокси…

Митрополит УАПЦ Василь Липківський був категоричний в оцінці протигетьманського повстання: «То був найбільший злочин в нашій історії, і осуджую його безапеляційно». А підбив підсумок Павло Скоропадський: «Треба пам’ятати, що чужинці позбавляли нас волі у власній хаті тоді, коли ми самі втрачали свою внутрішню національну єдність та починали самопоборювання і самовирізування».

1 ... 6 7 8 ... 249
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли кулі співали, Роман Миколайович Коваль"