Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Аліса в Задзеркальній країні, Льюїс Керрол 📚 - Українською

Читати книгу - "Аліса в Задзеркальній країні, Льюїс Керрол"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Аліса в Задзеркальній країні" автора Льюїс Керрол. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 6 7 8 ... 27
Перейти на сторінку:
не видно було, хто сидів за Жуком, але звідти почувся хрипкий голос:

- Пересядь на інший… - сказав він і замовк, наче вдавився.

«Який голос хрипкий, наче хріп кінь», подумала Аліса.

Тонюсінький голосок над самим її вухом пропищав:

- Ти можеш на цьому побудувати каламбур - «хрипкий» і «хріп кінь», розумієш.

Потім здалеку почувся дуже лагідний голос:

- Тільки, розумієте, треба надписати: «Обережно! Тендітна річ…»

Інші голоси продовжували («Скільки їх тут є!» подумала Аліса) давати поради:

- Її треба послати по пошті, у неї ж є голова…

- Її треба послати телеграфною посилкою…

- Хай вона тепер сама тягне поїзд… - і так далі.

Але джентльмен в білому нахилився і шепнув їй на вухо:

- Не звертай уваги на те, що вони там базікають, моя люба, але на кожній зупинці поїзда купуй зворотний квиток.

- От іще! Не буду! - заявила Аліса роздратовано.- Я не маю нічого спільного з цією залізничною подорожжю… Я тільки що була в лісі… І я так хочу повернутися туди!

- Ти можеш на цьому побудувати жарт,- сказав тоненький голосок над її вухом,- що-небудь про «хочу-охоче», розумієш.

- Одчепися,- сказала Аліса, марно прагнучи з’ясувати, звідки іде цей голос.- Якщо ти так любиш жарти, чому сам їх не вигадуєш?

Голосочок глибоко зітхнув. Це було, без сумніву, гірке зітхання, і Аліса сказала б що-небудь на втіху, «якби тільки воно зітхало, як всі», подумала вона. Але це було на диво тихеньке зітхання. Вона б його і зовсім не почула, якби воно не лунало біля самісінького її вуха. І воно так лоскотало їй у вусі, що вона зовсім забула про горе маленького створіння.

- Я знаю, що ти друг,- продовжував голосок,- давній і вірний друг. І ти не скривдиш мене, хоч я й комаха.

- Яка комаха? - занепокоєно поцікавилася Аліса. Насправді їй хотілося знати, чи вона жалить, але вважала, що буде нечемно з її боку запитувати про це.

- Що, значить, ти не… - почав голосочок, але його заглушив пронизливий гудок паровоза. Усі схвильовано скочили на ноги і Аліса разом з ними.

Кінь, що висунув голову в вікно, спокійно повернувся на місце і пояснив:

- Це лише струмок, через який треба перестрибнути.

Це пояснення, здавалося, всіх задовольнило, але Алісу непокоїла навіть думка про те, що поїзд буде стрибати.

- Однак добре хоч те, що ми потрапимо в Четвертий квадрат,- сказала вона собі. За мить вона відчула, що поїзд злетів в повітря. З переляку вона вхопилася за те, що трапилося під руку. Це, виявилося, була цапова борода.

 

 

* * *

 

Але борода від її дотику наче розтала, і Аліса побачила, що спокійно сидить під деревом. Комар (саме з цією комахою вона розмовляла) гойдався на гілці у неї над головою і обмахував її своїми крильцями.

Це був, очевидячки, дуже великий Комар.

«Завбільшки з курча»,- подумала Аліса. Але вона не боялася його, після того як вони так довго розмовляли між собою.

- Значить, ти не любиш комах? - продовжував Комар спокійно, ніби нічого не трапилося.

- Мені подобаються ті, що вміють розмовляти,- сказала Аліса.- Але там, де я живу, вони ніколи не розмовляють.

- З якими комахами ти водишся там, де ти живеш? - поцікавився Комар.

- Я взагалі не воджуся з комахами,- пояснила Аліса,- бо я їх боюся, особливо великих. Але я можу розповісти тобі, як кого звати.

- Вони, звичайно, озиваються на своє ім’я? - недбало зауважив Комар.

- Я не чула про це.

- Нащо ж тоді їм потрібне ім’я,- сказав Комар,- якщо вони не озиваються на нього?

- Їм, може, і не потрібне,- промовила Аліса,- але я гадаю, що воно потрібне людям, які дають їм назви. Інакше, нащо тоді речі мають назви взагалі?

- Не знаю,- відповів Комар.- Там далі, он в тому лісі, ніщо не має назв. Однак перелічуй назви комах, ти марно гаєш час.

- Ну, у нас є Коник,- почала Аліса перелічувати на пальцях.

- Зрозуміло,- сказав Комар.- Он на тому кущі, дивись, сидить Коник-Гойдалка. Він зроблений з дерева і гойдається на гілках.

- А що він їсть? - запитала Аліса, дуже здивована.

- Сік і тирсу,- пояснив Комар.- Продовжуй про комах.

 

Аліса страшенно зацікавлено зиркнула на Коника-Гойдалку і вирішила, що того недавно пофарбували, такий він був яскравий і липкий. Потім вона продовжувала:

- Крім того, у нас є Бабки.

- Поглянь на гілку над твоєю головою,- промовив Комар.- Ти побачиш там Різдвяну Бабку. У неї черевце - пиріг з ізюмом, крильця з гостролисту, а голівка горить у ромі.

- А що вона їсть? - поцікавилася знову Аліса.

- Солодку пшеничну кашу і пироги з начинкою,- відповів Комар.- А моститься вона в торбі Діда Мороза.

- Крім того, у нас є Хрущі,- провадила Аліса після того, як подивилася на комаху, у якої горіла голівка, і думала про себе: «Може, комахи так люблять летіти на вогонь тому, що хочуть стати Різдвяними Бабками!»

 

- Он у тебе під ногами повзе,- сказав Комар (Аліса злякано відступила),- Хрущик. У нього крила - тоненькі шматки хліба з маслом, черевце - шкуринка, а голова - кусок цукру.

 

- А що він їсть?

- Чай з вершками.

У Аліси майнула нова думка.

- А коли не буде чаю з вершками? - висловила вона свою догадку.

- Тоді, звичайно, він загине.

- А це ж буває часто,- зазначила Аліса замислено.

- Раз у раз,- сказав Комар. Після цього Аліса кілька хвилин мовчала, роздумуючи, Комар тим часом розважався, кружляючи у неї над головою. Нарешті, він сів і сказав:

- Гадаю, що ти не хочеш залишитися без ім’я?

- Справді, не хочу,- занепокоєно відповіла Аліса.

- Не знаю,- продовжував Комар безтурботно.- Тільки уяви собі, як зручно буде, коли

1 ... 6 7 8 ... 27
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аліса в Задзеркальній країні, Льюїс Керрол», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Аліса в Задзеркальній країні, Льюїс Керрол"