Читати книгу - "Заміж за Темного, Ешлі Голд, Ксенія Мур"

Коли я зрозуміла, що ця зараза від мене позбулася таким незвичним чином, хотілося від обурення кричати. Ні, ну як він посмів?! Така гарна панночка йому одружитись запропонувала, а він морду свою кривить! Ну і що, що морда в нього гарна і він сам королівської крові? Все одно обурливо! 

Втім, коли емоції вляглися, мої чи Мелісандри, не зрозуміло, я спокійно обдумала те, що відбулося в лісі. Ну а справді, хто я така, щоб чоловік мені в ноги впав і потягнув до РАЦСу чи як місцевий аналог називається? Незнайома жінка, яка приперлась до забороненого лісу і запропонувала одружитись — справжня мрія чи не так? Отож бо й воно, що Клоду ця пропозиція, як возу п’яте колесо! І на що я розраховувала? Дурна мабуть, або це переселення в тіло Мелісандри погано на мене впливає. 

— Ну і біс з ним! План “А” не спрацював, треба думати над планом “Б”!

Чесно кажучи, після знайомства з місцевими цікавими тваринками, побачивши героїв в зовсім іншому світлі, я вже була не впевнена, що мені варто тут залишитися. ХІба це не найкраще рішення — втекти в іншу країну, бажано якомога далі від Темного і Лортона? Тільки от тут маленька заковика, яка ніяк не давала мені спокою. А чи існує та інша країна? Хай герої і постали переді мною не такими, якими я бачила їх в історії під час прочитання, та в книзі і слова не було про представників заморських чи ще якихось країв. То раптом і країв цих нема? Куди ж тоді бігти? Треба пошукати інформацію і бажано не привернути до себе зайвої уваги.

— Реє, ви вже повернулися? — Лорі витріщила очі, зустрівши мене в коридорі маєтку. — Хвала Всевишнім, з вами все добре! Все ж добре, правда?

— Так, все чудово, не хвилюйся, — заспокоювала дівчину, а сама собі думала, як від неї втекти до бібліотеки. Раптом Мелісандра не поспішала туди навідуватись. — Кудись йдеш?

— Несу чисту постіль у вашу кімнату, але якщо вам щось треба…

— Ні, нічого! Хочу прогулятись коридорами, подумати, що робити далі. Йди–йди!

Якщо служниця і подумала, що Мелісандра поводить себе дивно, то принаймні не продемонструвала цього. А я знов пораділа, що тіло пам'ятає куди йти, бо просити когось провести мене до бібліотеки виглядало б щонайменше підозріло.

Так вірити, що в бібліотеці є всі відповіді на питання, і так розрахуватись! В маєтку Лайонкортів бібліотека являла собою маленьку кімнатку де були зібрані якісь романчики, історичні повісті або ж підручники для дітей з етикету, мови та законів. Останнє хоча б могло трішки пригодитись, а все інше, як на мене, лише зайва макулатура. Та що ж це за світ такий?! В інших книжках я зустрічала, що в заможних родинах ледь не найстаріші манускрипти зберігались, а тут один непотріб! Невже я не заслужила хоча б малюсінької поблажки? Це моя героїня такими темпами відкине копита!

— Спокійно, все добре, — заспокоювала себе, читаючи звід законів, — все буде добре! Пакостити новій пасії принца я не планую, отже можливо моя історія вже змінилася.

 Втім, мантри не завадили мені декілька разів пригадати автора книга незлим тихим словом і пару разів його проклясти. Чому не прописаний світ, качка б тебе копнула, сволото! Невже так важко було сказати хоча б наявність інших держав, а я б вже якось викрутилась тоді. Ні, тепер з'ясування такої дрібнички лягло на мої тендітні плечі і я не знала, куди бігти в в кого запитувати про сусідні королівства. Може, якось обережно в батька випитати? Хоча, ні, це може сильно нашкодити. Погана ідея!

Раптовий порив вітру в кімнаті з зачиненими вікнами змусив мене перелякано підскочити на місці. А коли посеред спальні матеріалізувався Клод, мені ще й мову відібрало. Чого це він припхався?

— Реє, — недобре усміхаючись, звернувся він до мене, — що ж ви не сказали, що вас кинув мій любий брат? Я з радістю втішив би таку гарну дівчину.

От тепер я розуміла, чому його прозвали Темним! Очі чоловіка з карого перетворились на чорні, з легкою, ледь помітною іскринкою. Складалося враження, що в зіницях раз–по–раз спалахують маленькі вогники і одразу ж затухають. Звісно, подібне видовище зачаровувало, але водночас і лякало до безумства. А посмішка, яка з'явилась на губах Клода, тільки довершувала його образ. Все кричало — чоловік небезпечний, хитрий і владний. І він прийшов, схоже, по мою душу.

Здається, я вскочила в добрячу халепу!