Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

На годиннику майже одинадцята , а Іра досі не повернулася з роботи . 
Знову набираю номер подруги , та зв'язку немає . 
Ще й її шукати ? Та що це таке ...

Вже хочу подзвонити в готель , може Сергій щось знає або ж допоможе з пошуками , як чую шарудіння біля вхідних дверей .

Виглядаю в коридор , і в квартиру заходить подруга .
Відразу звертаю увагу на те , що вона пригнічена . Очі припухлі і червоні ... Іра що , плакала ?

- Що сталося ?- питаю , поки дівчина знімає верхній одяг і взуття .
- Те , чого варто було очікувати ...- навіть не підіймаючи голови вона проходить на кухню .
- Даня ?

Відразу думаю про нього ... Тільки через цього ідіота Іра може пустити сльозу .
І вона киває . В очах знову бачу сльози .

- Ірочко ...- підходжу і міцно обіймаю її .
- Він кинув мене . 
- Він не достоїн того , щоб ти за ним так побивилася .- стараюся заспокоїти подругу .
- Емма , я йому не була потрібна . Тільки зараз це розумію ...- шепоче дівчина , витираючи сльози .
- Мила , заспокойся ... В тебе ще таких як цей Даня буде тисяча . Та й не таких , а кращих . Я знаю , ти закохалася ...
- Справа не в цьому .- рівно сідає Іра і дивиться мені в очі .
- А в чому ?
- Так , він мені дуже сподобався . Навіть більше , ніж сподобався ... Підходив по всім моїм параметрам , і я подумала ...
Але мені образливо те , що він просто мене викинув . Використав і викинув ...
- Ірочко , ну чого ти так думаєш ? Можливо, у нього також були якісь почуття , а зараз він зрозумів ...
- Ні . Не були ... Ти ж знаєш , що я не кинула б все , не з'ясувавши причину розриву .

Дивлюся на Іру, і хочеться сподіватися що цей козел не наговорив їй знову якоїсь гидоти ...

- Він сказав що я була ідеальним прикриттям для його справжніх мотивів ...
- Що ??? Мотивів ?

Іра бере мене за руки , і дивиться просто в очі .

- Емма , тримайся від нього якомога далі .- її слова наганяють страх.
- Іра , я ...
- Повір мені . Будь поряд з Адамом , і не приїжджай в готель . Я бачила там Даню вже кілька разів , і він туди приходив не до мене .
- А до кого ?
- Не знаю ... Напевно , нову дурепу знайшов , і їм ніде перепихнутись...
Я бачила як він дивиться на тебе . І навіть коли ми зустрічалися ...тобто , я думала що ми зустрічаємося ... Він був зі мною щоб приблизитись до тебе .

Після цієї розмови ми більше не обговорювали те, що сталося . Чути ім'я хлопця Іра не хотіла , та й я також .
Сподіваюся , після розриву з Ірою , він більше не з'явиться в нашому житті.
 

      ***
 

Ранок зустрічає грайливим сонечком, розтавшим снігом . Виходжу на вулицю і на губах з'являється посмішка .
Згадую нашу з Адамом вчорашню переписку і хочеться літати .

Чоловік написав коли я вже лягла в ліжко , і не давав заснути до другої ночі .
Повідомлення були і грайливі , і спекотні . Мені не хотілося припиняти спілкування з ним .
Та втома давалася в знаки , і я просто виключилася з телефоном в руках.

І зараз дуже поспішала в лікарню , щоб нарешті побачити коханого , торкнулися його губ , вдихнути запах ...

Я була впевнена що з батьками чоловіка також доведеться перетинатися , але після вчорашньої розмови з його татом страх зник , і я вже не так переживала .
 

В палату просто влітаю,  бачу біля ліжка Адама медсестру , і десь всередині противно ниє ...

Він в напівсидясому положенні , а дівчина нагнулася майже впритул до чоловіка . Коротенький халатик оголює стрункі ноги і пружні бедра . Світлі локони спадають по плечах , і вона ще й хіхікає чогось .

З силою закриваю двері палати , як вмить дівчина відстрибує , повертаючись в мій бік . І мене накриває справжня злість .

Верхні гудзики халата розстебнуті , а у вирізі виглядають досить таки пишні принади . Та ще й макіяж... наче вона на дискотеку вирядилася.

Вона дивиться на мене переляканими очима , і я її чудово розумію. Так , люба , ти не до того чоловіка полізла .
Я , звісно , чемна дівчинка , але поборотися за своє зможу .

- Кохана ... Добрий ранок .- розпливається в усмішці Адам .

І хочеться йому також стукнути ... Щойно з цією лахудрою шушукався , а тепер " кохана "?

- Я закінчила , Адаме Володимировичу. Через пів години повернуся зняти крапельницю .- видає медсестра солодким голосом , але не дивиться на чоловіка .
І швидко виходить за двері .

- Лисичко , ти злякала дівчинку ...- шкіриться він .
- Дівчинку ?- фиркаю , і лице Адама змінюється .

Він стає серйозний і дивиться мені прямо в очі .

- Іди до мене .- і це наказ .

Мій запал швидко зникає , і я повільно підходжу до ліжка чоловіка .
Він бере мене за руку , змушуючи сісти поряд .
Погляд стриманий  , впевнений але суворий .

- Я тебе кохаю. І крім тебе мені ніхто не потрібен . І ніхто мене не приваблює так, як ти . Я хочу торкатися тільки тебе . Цілувати тебе , займатися з тобою коханням . 
Інші жінки мене не цікавлять .

Кожне слово вимовляє спокійно , тихо , не випускаючи моїх рук .

- А тепер я хочу поцілувати мою лисичку .- кутики його губ повзуть вгору .

І я подаюся вперед . 
Адам цілує напористо , жадібно , притискає мене до себе і внизу живота розливається тепло . 
Його рука шарить в мене під светром , а губи переходять до шиї .

- Адаме , тобі не можна напружуватися ...- кажу , а сама так не хочу щоб він зупинявся .
- Не можу відірватися від тебе . - піднімає на мене очі чоловік .

Залишаю легкий поцілунок на його губах і трохи відсувають , щоб було легше тримати себе в руках .

- Тобі потрібно поправитися ...- шепочу , відчуваючи як горять щоки .
- А ти дуже мила , коли ревнуєш.- усміхається Адам.
Від чого я ніяковію ще більше .

- Вона ж майже лежала на тобі , показуючи свої цицьки.
І Адам просто починає ржати .

- Боже , Люба ... Та я навіть не помітив її принади .
- І про що ж ви так мило воркували ?
- Про Марка .
- Що ?
- Жені Марк сподобався , він зранку заїжджав . І вона вирішила , так би мовити , через мене дізнатися про нього більше .