Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Хімера, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хімера" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 69 70 71 ... 134
Перейти на сторінку:

- А ти завжди відповідаєш питанням на запитання?

- Намагаюся не опускатися до цього, але сам розумієш, не завжди виходить як задумано, - відверто відповіла дівчина.

- Ти не можеш завжди отримувати те, що хочеш, - заспівав Джеймс собі під носа. 

- Я перебираю в голові питання, думаю, з якого почати, - зізнався він швидше самому собі, ніж своїй сусідці.

Елінор дочекалася, поки місіс Гаррісон промине їх стіл і знову заговорила.

- І що це за питання?

- Тут одне з двох, або я чогось не розумію, або ти не чаклунка. Але хіба ти не маєш магії? Я ж бачив…

Елінор явно потішило це питання. Джеймс бачив, що це лише напускні веселощі, та й він розраховував зовсім на іншу реакцію, але дівчина не поспішала відповідати. Через деякий час Елінор все ж таки відгукнулася.

- Почнемо з того, чому ти вирішив, що я маг?

- Візьмемо очевидне: ти відкрила портал у Філоматі. Я на власні очі бачив, хіба це не чари?

Дівчина із викликом відповідала йому.

- Можу назвати тобі щонайменше п'ять представників світу Тіней, які теж так вміють, і до того ж не є чарівниками чи хоча б людьми.

Джеймс хотів розпитати детальніше, але розумів, що Елінор просто намагається змінити тему. А він хоче докопатися правди.

- Але якщо ти не маг, то хто ти? - замішання і цікавість відбилися на обличчі юнака так швидко, що Елінор довелося відвести погляд убік, щоб зібратися з думками.

- Ось це буде непросто пояснити. Ми з братом щось подібне до невдалого експерименту, - сумно посміхнулася дівчина, не дивлячись на співрозмовника. - Деякою магією я володію, точніше, можу її активувати, але...це складно. Потім розповім. Одного разу. Добре?

Елінор відразу повернулася до підручника і більше не дивилася на Джеймса. Після дзвінка вона квапливо покинула клас. Пітер помітив, що друг залишився сам і поспішив підійти. Маріса чекала на нього біля виходу з кабінету.

- О-ла-ла. Ви вже сидите разом…І ти скидаєшся на живу людину, навіть нога згинається, майже...здуріти можно. Відсвяткуємо? Можна посидіти в МакКензі, вчотирьох. Що скажеш?

На останній фразі Пітер звучав не так впевнено. Він чекав на відмову.

- Можливо іншого разу. Я сьогодні зайнятий.

- Побачення? - Пітер кивнув головою у бік, куди пішла Елінор.

Джеймс подивився на друга поглядом “включи-свій-мозок”.

- Тоді, мабуть, тренування? - знову припустив Пітер. 

Так, треную свої магічні сили, хотів відповісти Джеймс, хочеш подивитися? Але натомість він відповів:

- Ні, мені ще зарано. Ледве ногами пересуваю. Ще не звик до того, що не треба скрізь за собою милиці тягати. - Джеймс намагався посміхатися другові, але обличчя Пітера було непросто прочитати.

- Ти неймовірно швидко одужуєш. Пам'ятаю, кілька років тому Том зламав руку - півроку тягався з гіпсом, майже поріднився з ним.

- Так, мабуть, я якийсь неправильний.

- Або тебе викрали прибульці та вживили тобі чіп, через який контролюють твоє тіло!

Джеймс підняв брови.

- Спілкування з Марісою погано на тебе впливає.

Друзі засміялися і напруга трохи спала. Пітер поплескав себе по коліну.

- Підкинути додому?

- Ні, дякую.  - Джеймс голосно вдихнув і з зусиллям видихнув. - Хочу пройтися. Потрібно розминати ногу.

- Зрозуміло. - Пітер обернувся і кинув погляд на Марісу, а потім знову глянув на Джеймса.

- То що, ти і Еван-Грін? Разом? - спитав Пітер.

- Оце навряд, - видав Джеймс і на мить відвів погляд. - Ми просто спілкуємося.

- Та я ж і дивлюся що Пола сказилася. Маріса сказала, що… Двома словами, будь обережний, Джеймсе.

- Що сказала Маріса?

Хлопець вагався, але все ж таки відповів.

- У цієї білявки не всі вдома. Маріса чула, як та погрожувала Еван-Грін на фізкультурі.

- Погрожувала?

- Так, щось про те, щоб та прибрала руки від того, що ій не належить, чи будуть наслідки.

- Дякую, Пітере, - відповів Джеймс з відчуттям і додав після зітхання. - Пола нещодавно дзвонила мені, але ми так ні про що й не домовилися. 

- Жалкуєш, що взагалі запросив її на те побачення?

- Я просто не розумію, вона ж начебто переключилася на бідолаху Портера.

- Ця дівчина не з тих, хто швидко забуває поразки. Ось ніяк не заспокоїться, - усміхнувся Пітер, потираючи перенісся. - Може, заблокуєш її номер? І вся справа.

- Так, а вона почне ходити за мною по п'ятах і розпитувати, чого це я заблокував її номер. Мені що поскаржитися на оператора? - Пітер знизав плечима, пробурмотів при цьому щось на кшталт "чи тобі не все однаково що вона думає".

1 ... 69 70 71 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хімера, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хімера, Julia Shperova"