Читати книгу - "Бентежна кров, Джоан Роулінг"

— Ти ж у неї наче повірив?

— Повірив,— відповів Страйк,— бо брехати про таке просто безглуздо. З однієї пігулки навіть захопливої історії не зліпити. Але питання про те, чи Марго знала або здогадувалася про наркозалежність Бреннера, знову відкрите. Вона могла звернути увагу на дивну поведінку. Через заспокійливе виникає сонливість, Марго могла звернути увагу на сповільнену реакцію. Все, що ми знаємо про Марго, дозволяє думати, що якби вона вважала Бреннера небезпечним для пацієнтів, вона викликала б його на пряму розмову. А ще ми щойно почули цікаві відомості про Бреннера: вочевидь, це був травмований, нещасний і самотній чоловік. Що коли Марго погрожувала викрити його? Що таке втрата статусу та престижу для чоловіка, який більше нічого не має в житті? Люди вбивають і за менше.

— Того вечора Бреннер вийшов з клініки раніше за Марго.

— Він міг на неї чекати. Міг запропонувати підвезти її.

— Якби таке сталося, думаю, Марго щось запідозрила б,— заперечила Робін.— Не насильство, але що він накричить на неї — таке цілком у характері Бреннера, наскільки нам відомо. Я особисто краще пішла 6 під дощем пішки. А ще Марго була значно молодша, висока на зріст, у добрій фізичній формі. Не пригадаю тільки зараз, де він мешкав...

— Бреннер проживав з незаміжньою сестрою, від клініки — двадцять хвилин машиною. За словами сестри, додому він повернувся в звичайний час. Хтось із сусідів вигулював собаку й каже, що бачив його у вікні близько одинадцятої... Але спадає на думку ще одна імовірність у зв’язку з барбітуратами,— додав Страйк.— За словами Дженіс, ними торгували на вулиці, а Бреннер тримав у себе чималий запас. Треба розглянути можливість, що про них дізнався хтось чужий, спробував украсти, а Марго стала на заваді.

— Тоді ми повертаємося до варіанту, що Марго померла в клініці, а отже...

— ...на сцену знову виходять Глорія і Тео. Вони могли спланувати крадіжку ліків. А ми оце саме дізналися...

— ...про брата, який торгував наркотиками,— кивнула Робін.

— А чого так скептично?

— Айрін дуже хотіла скубнути Глорію, хіба ні?

— Так, хотіла, але той факт, що Глорія мала брата-наркоторговця, варто знати — так само, як і той факт, що в клініці зберігалася чимала кількість барбітуратів, які можна було вкрасти. Бреннер навряд чи захотів би визнавати, що мав їх, і навряд чи повідомив би про крадіжку, тож ситуацією було гріх не скористатися.

— Наявність брата-злочинця не робить людину теж злочинцем.

— Погоджуюся, але тепер я ще більше хочу знайти Глорію. Оце справді «особа, в якій зацікавлене слідство»... Плюс ще той аборт,— додав Страйк.— Якщо Айрін каже правду про дзвінок з пологового щодо підтвердження процедури...

— Якщо! — наголосила Робін.

— Думаю, вона не збрехала,— відповів Страйк.— Але причина протилежна історії про пігулку в Бреннера в чаї. Ця брехня була б завелика. Люди не вигадують таких речей. Плюс Айрін ще тоді розповіла про аборт Дженіс, і їхня суперечка про конфіденційність теж схожа на правду. Та й К. Б. Оукден не міг узяти аборт зі стелі. Я не здивуюся, якщо йому підказала Айрін. Вона схожа на жінку, яка не проґавить шансу попліткувати.

Робін не відповіла. З можливою вагітністю вона зіткнулася всього один раз і досі пам’ятала, яке полегшення відчула, коли виявилося, що вагітності немає — і не доведеться мати справу з чужими людьми, витримувати нові інтимні процедури, знову терпіти біль і кров.

Як воно — зробити аборт від власного чоловіка? Чи могла Марго піти на це, вже маючи вдома сестру тієї ненародженої дитини? Які думки роїлися в її голові за місяць до зникнення? Може, вона, подібно до Талбота, тихо з’їжджала з глузду? За останні кілька років Робін дізналася, що люди можуть бути загадкою навіть для тих, хто нібито добре їх знає. Подружня зрада і двоєженство, збочення і фетиші, крадіжки і шахрайство, переслідування і домагання: Робін втратила лік таємним життям, у які встигла зазирнути. При тому вона не почувалася вищою за тих обдурених і підозріливих, що приходили до агенції, жадаючи правди. Хіба вона сама не думала, що знає свого чоловіка мов облупленого? Сотні ночей вони лежали переплетені, мов сіамські близнюки, шепотіли зізнання, сміялися в темряві. Робін прожила поруч з Метью мало не половину життя — і тільки знайшовши в ліжку тверду й сяйливу діамантову сережку, зрозуміла, що Метью мав ще й інше життя і не був — можливо, не був ніколи — тим, за кого вона його мала.

— Ти не хочеш думати, що Марго зробила аборт,— сказав Страйк, правильно визначивши бодай часткову причину мовчання Робін. Вона не відповіла, натомість спитала:

— Її подруга Уна тобі не відповіла, так?

— А я тобі не казав? — здивувався Страйк.— Ні, я вчора отримав листа. Вона таки вікарій на пенсії і буде рада з нами зустрітися, коли приїде до Лондона перед Різдвом. Про конкретну дату ще не домовилися.

— Чудово,— відповіла Робін.— Я б дуже хотіла поговорити з людиною, яка справді прихильно ставилася до Марго.

— Ґупта їй симпатизував,— заперечив Страйк.— І Дженіс, вона ж сама сказала.

Робін розкрила другий пакет з чипсами.

— Саме такого й чекаєш, правда? — сказала вона.— Що після того, що сталося, люди принаймні вдаватимуть, що симпатизували Марго. Але Айрін не стала прикидатися. Тобі не здається, що це якось... надмірно — тримати таку образу... зважаючи на те, що минуло сорок років? Вона аж затялася. Ти не думаєш, що було б... не знаю, якось розумніше...

— Сказати, що вони дружили?

— Так... хоча Айрін, можливо, усвідомлювала, що надто багато свідків може сказати, що вони не дружили. А що думаєш про ті анонімки? Правда чи ні?

Страйк почухав підборіддя.

— Гарне питання. Айрін явно приємно було повідомити, що Марго назвали «словом на