Читати книгу - "Ловець тіні, Донато Каррізі"

— Дисципліна, друже. Дисципліна.

8

Великий повний місяць зацікавлено заглядав у провулки центру Рима.

Моро підійшов до великого палацу в барочному стилі, де за документами про прописку мешкав однорукий. Житло, яке йому надали як вахтерові кондомініуму, було розташоване на першому поверсі. Віцеквестор не хотів відразу вламуватися, вирішив зачекати, щоб оцінити ситуацію. Він не був упевнений у тому, що чоловік удома, але тепер вже намітив собі мету й завтра буде готовий провести обшук без попередження.

Моро вже розвернувся був, щоб піти до машини, проте його зупинив якийсь дивний порух у темному завулку поряд з палацом. Хтось розчинив великі ворота з темного дерева. Через них з приміщення, де колись були розташовані конюшні, де тримали коней та карети, виїхав сучасний автомобіль-універсал.

Коли той проїжджав повз Моро, він побачив, що за кермом сидів чоловік без лівої руки. Його ніздрі були заткнуті заюшеними кров’ю ватними тампонами, а ніс посинів і розпухнув. Поряд з ним сиділа жінка за п’ятдесят із коротко стриженим волоссям махагонового відтінку.

Віцеквестор не став роздумувати, куди це вони їдуть о такій годині. Побаченого йому було досить, щоб кинутися бігом до місця, де він залишив машину. Зрізав шлях через темні провулки, сподіваючись випередити їх і причепитися слідом за «універсалом», перш ніж той виїде з лабіринту історичного центру.

Під час їзди автівка підскакувала на бруківці. Для Маркуса, який лежав у багажнику зв’язаним і з кляпом у роті, оті легенькі поштовхи прирівнювалися до ударів молотком по скронях. Із зав’язаними за спиною руками та зв’язаними щиколотками, він скоцюрбився в положенні зародка. Хустинка, що її запхали йому до рота, заважала дихати. Фернандо, перш ніж за допомогою Ольги закинути його до багажника, щосили зацідив йому в ніс, щоб бодай трохи помститися за побої, завдані Маркусом.

Пенітенціарій ще як слід не прийшов до тями після наркотику, що його підкосив, однак зі свого місця уже міг чути й адекватно сприймати уривки розмови двох колишніх медпрацівників з інституту «Гамельн».

— Ну, то я добре потрудився? — запитав інвалід-симулянт.

— Авжеж, — обізвався у відповідь жіночий голос. — Професор усе чув і дуже тобою задоволений.

Вона мала на увазі Кроппа? Отже, він таки був у палаці. Принаймні щодо цього факту Фернандо йому не збрехав.

— Але ти дуже ризикував, привівши його додому, — зауважила жінка.

— Зате пастку я підготував йому надійну, — захищався той. — Та й виходу в мене не було: інакше він за мною не пішов би.

— Він тебе розпитував про щось? Що ти йому розповів? — поцікавилася жінка.

— Тільки те, що йому вже було відомо. Став верзти йому різні дурниці, і він вірив. Це ще й тому, що він, як на мене, лише шукає підтвердження своїм доказам. А знаєш — він дуже розумний.

— Отже, він не знає про інше?

— Мені здалося, ніби ні.

— Ти добре перевірив? Упевнений, що в нього немає документів?

— Упевнений.

— Ніякої візитки, ніякого чека з якогось місця, де він бував?

— Нічого, — запевнив він її. — Окрім ліхтарика в кишенях були тільки гумові рукавички, висувна викрутка й трохи грошей.

«Єдине, що той сучий син залишив йому, — це медальйон на шиї з образом архангела Михаїла», — подумав Маркус.

— А ще в нього була світлина, яку йому, напевно, дала домоправителька Агапових у будинку для людей похилого віку. На ній батько разом з близнюками.

— Ти її знищив?

— Я її спалив.

Маркусу вона вже була непотрібна. Він її добре запам’ятав.

— Ніякої зброї, — додав Фернандо, завершуючи звіт.

— Дивно, — зауважила жінка. — Він не поліціянт, це вже нам відомо. Якщо виходити з того, що ми знайшли у нього в кишенях, можна подумати, що він приватний детектив. Тоді на кого він працює?

Маркус сподівався, що їм закортить дізнатися про це, перш ніж його убити. Таким чином він би мав трішки більше часу. Однак наркотик у крові заважав йому придумати якийсь вихід. А тому був переконаний, що зовсім скоро його життю настане край.

Моро їхав слідом за універсалом, тримаючись на відстані приблизно триста метрів. Поки рухалися містом, він пропускав кілька машин між собою та ними, щоб не так впадати в око через дзеркальце заднього виду. Однак тепер, коли вони вже виїхали на кільцеву трасу з кількома смугами руху, що колом охоплювала Рим, доводилося поводитися обережніше. Хоча й ризик загубити їх був досить високий.

За інших обставин він би вже запросив підтримку від своїх по рації, яку возив із собою в автомобілі. Однак ніяких ознак злочину не було, та й переслідування на цей момент, як йому здавалося, не становило небезпеки. Правда, однак, полягала в тому, що він узяв занадто близько до серця справу монстра, цього чудовиська, йому хотілося якнайшвидше довести свою професійність. Особливо самому собі.

«Ану ж бо, чи й справді в тебе, старий, мізки висохли».

Він нюхом відчував злочин за найменшої нагоди. Тут йому рівних не було. Він і сам не знав, чому, але був твердо переконаний, що оті двоє попереду нього щось затівали.

Щось протизаконне.

Тут він побачив, що вони різко загальмували. Дивно, адже на тому відрізку дороги не було ніякого виїзду з кільцевої траси. Можливо, помітили, що за ними стежать. Він зменшив швидкість, пропустив поперед себе вантажівку, щоб сховатися за нею. Зачекав кілька секунд і піддав газу. По тому виїхав на сусідню стрічку дороги, щоб поглянути, що діється перед вантажівкою.

Однак не побачив більше ніякого універсала.

Обігнав ще кілька машин. Нічого. Куди в дідька вони поділися? А поки та думка крутилася в голові, автівка, яку він переслідував, несподівано з’явилася в правому боковому дзеркальці. Вона стояла на узбіччі дороги, і він щойно проїхав повз неї.

— Припини негайно, придурку!

Фернандо горлопанив, але Маркус далі лупцював ногами по капоту багажника.

— Я зупинився, йолопе! Хочеш, щоб я зараз до тебе підійшов?! Не знаю, чи тебе це потішить!

Ольга тримала на колінах сумочку з чорної шкіри.

— Може, нам краще відразу дати йому другу дозу? — запропонувала вона.

— Ні, спершу нехай він відповість на наші запитання. Нам конче необхідно знати, що йому відомо. А вже потім дамо потрібну дозу.

«Потрібну дозу», — повторив подумки Маркус.