Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 "Неймовірні пригоди", Yu Lee"

– Про ці татуювання та їх походження я знаю не більше за ваше, бо вперше подібне спостерігаю! – сказав він. – Можу тільки припустити, що вони з'явилися у вас, оскільки ви обидва маги. Це єдине пояснення, як я вважаю. Судячи з того, що там зображені дракони, з'явилися ці малюнки також завдяки їхній магії в момент, коли ви увійшли до нашого храму. Мабуть, ваша магія якось із цим взаємодіяла. Адже тут найвища точка в місті, а чим вище, тим більше магії, адже буря теж з неба починається, – і він якось підступно посміхнувся.

– Отже, щоб знайти драконів, нам треба піти в гори, – сказала я.

– Думаю, іншого вибору ми не маємо, – погодився зі мною Нік.

– А ви випадково самі не мисливці на драконів коли так ними цікавитеся? – трохи підозріло глянув на нас старий.

– Ні, що ви, якщо ми знайдемо дракона, то вбивати його не збираємося, я ж згадувала, що ми про них легенди шукаємо. Дракон нам живий потрібен, – спробувала заспокоїти я цього святого старого. – Наш інтерес до них виключно науковий. Зовні бар'єру дракони вже століттями ніде не зустрічаються, от королівство і вирішило з'ясувати, чи залишився цей вид все ще живим. – «Хммм… Останнім часом я досить талановито вигадую».

– Не подобається мені те, що люди знову починають виявляти інтерес до драконів…, – засмутився старий.

– А мені не подобається, що ви, раптово, починаєте нас у чомусь підозрювати, – вже навіть почала трохи злитися я. – Я ніколи не підніму руку на розумну істоту, якщо вона сама не почне мені погрожувати.

– Вибачте нас, будь ласка, якщо ми якимось чином неправильно заявили про свої наміри, – раптово вклинився в цю розмову Нік. – Запевняю вас, якщо ми натрапимо тут на дракона, то поставимося до нього з максимальною повагою. Нам просто треба поговорити хоча б із одним із них.

– Ну, якщо це справді так, то, можливо, гори це єдине місце, де їх все ще можна спробувати знайти, – заявив старий, звертаючись до Ніка. – Хоча вже довгі роки у наших шукачів пригод не було жодних результатів в цьому. –  слухаючи його, я все ще була трохи роздратована його підозрами і раптово відчула, як у мене по спині потроху почало поширюватися тепло. Це було дуже дивно, тож я різко повернула свою голову. І побачила там полум'я.

– Трясця, чому у мене вся спина горить!? – у паніці вигукнула я.

– От дідько! А я ж помітив, що як тільки ти почала злитися твоє татуювання дійсно почало просвічуватися! – вигукнув Нік, швидко схопивши покривало з найближчого ліжка.

– Що взагалі відбувається!? Я навіть не знаю, як це працює! – злякалась я, адже насправді навіть не відчувала жару полум'я тільки бачила його.

– Заспокойтеся, будь ласка! – у неприхованому жаху вигукнув чернець. – А то ви тільки поширите вогонь по всій кімнаті!

– Легко вам говорити про спокій, адже це не ви раптово загорілися, – зауважила я.

Далі помітила, як Нік щось шепоче, і усвідомивши, що подібне я вже бачила, я просто не встигла уникнути наслідків, тому що він різко схопив мене за плечі, а потім торкнувся рукою моєї голови. І в очах у мене одразу ж  потемніло.

****

Щоб уникнути неприємностей, Нік вирішив приспати Анку, адже ще трохи і була б пожежа. А спалити цей храм у них мети не було, це ніяк не допомогло б у їхніх пошуках, а скоріше навпаки. Коли Анка панікувала її полум'я складно було якось загасити, але як тільки вона знепритомніла, воно відразу зникло і навіть не залишилось жодних опіків як і диму не було, що змусило Ніка задуматися про те, що відбувається.

****

Прокинувшись, я розплющила очі і зрозуміла, що перебуваю в кімнаті, яка спочатку мала бути моєю. На вулиці було, чи то вечір, чи то ранок, я так ще й не зрозуміла. Мій новий одяг, який нещодавно, раптово, з’явився у моєму гардеробі, висів чистий і випрасуваний на ширмі, а я тим часом була одягнена в чисту нічну сорочку і ще навіщось халат. Припускаю, що поклопоталась Філія. І тут я згадала про татуювання і метнулась до люстерка на стіні, щоб зрозуміти, чи це не сон був.

Переконавшись у правдивості моїх спогадів, я усвідомила, що малюнок на спині справді гарний та справжній. У ньому все так гармонійно з'єднано, що приємно дивитися і дракон начебто витікав з полум'я. Далі я звичайно ще  згадала, що в якийсь момент мій вогонь став цілком неконтрольованим… і Нік мене приспав. Я ж реально могла тоді згоріти живцем і навіть не прокинутися! А він майже непомітно прочитав якесь закляття і торкнувся моєї голови. Я вже бачила одного разу, як він таке робив з Томом, отже впевнено можу сказати, що мені це не здалося. Недовго думаючи, я помчала в кімнату навпроти, де повинен бути Нік.

– Ну, ти і негідник, Нік! Як ти посмів мене приспати? – на щастя двері були не зачинені, і мені не довелося їх вибивати. Доки я не увійшла, хлопці мирно спали. Мабуть все ж таки на вулиці ранній ранок, а не вечір.

– Трясця, стукай, перш ніж вриватися, я ж практично голий, – почав обурюватися Том.

– Спи! Чого я там не бачила! У мене зараз важлива справа до твого сусіда, – і я спрямувала злісний погляд на Ніка.

– І тобі доброго ранку Анко, ти вже прокинулася? – заспаним голосом спитав Нік. Він сидів на ліжку з розпатланим волоссям і майже закритими очима,  прикриваючи рукою позіхання, мабуть сам ще не зовсім прокинувся.