Читати книгу - "Племінниця графа Бейлі , Маїра Цибуліна"

- Ні, звичайно. Я вважаю, що все має робитися тільки по зову кохання. І перший поцілунок, і потім весілля, а потім і перша шлюбна ніч повинна бути наповнена любов'ю і трепетним страхом.

- Чому страхом, бабусю? - злякалася дівчина. - Це, що дійсно так страшно і огидно, як кажуть?

- Мила, не хвилюйся завчасно, - заспокоїла леді Бейлі внучку, накривши її долоню своєю. - Ти така красуня! - Вона погладила дівчину по щоці. - І я хочу вірити і сподіватися, що тобі наш Господь приготував кращу долю, ніж мені і багатьом таким жінкам, як я. Сподіваюся, що ти зустрінеш свою справжню і щиру любов незабаром, і ви станете чоловіком і дружиною, і проживете разом все своє життя. І пам'ятай, мила моя, якщо серце наповнене коханням - нічого боятися ні поцілунків, ні першої шлюбної ночі. І ні за що не погоджуйся виходити заміж, якщо у твоєму серці не живе любов до твого обранця.

- Добре, бабусю. Але що робити, якщо дядько погодиться на мій шлюб з його світлістю, графом Стоуном, майбутнім герцогом Керрінгтоном? - засумувала міс Вотерс.

- Він цього не зробить без твоєї згоди, - заспокоїла леді Бейлі внучку. - Він тебе любить, як свою дочку, якої у нього немає. А хіба батько може зробити улюблену доньку нещасливою?

- Ні.

- Так значить, ти не любиш лорда Фредеріка?

- Ні, бабусю.

- А герцог і герцогиня Керрінгтони мені не раз говорили, що ти і їх син були б непоганою парою. Вони дуже цього хочуть, та й сам лорд Фредерік в захваті від такої дівчини в ролі своєї дружини, як ти.

- Знаю, бабусю. Лорд Фредерік мені дав про це зрозуміти дуже мерзенним чином!

- Дитинко, а, може, є хтось, в кого ти таємно закохана?

- Ні, бабусю. Я нікого не люблю.

- Це ненадовго, мила. Я чомусь в цьому впевнена. Скоро в твоєму житті з'явиться той єдиний чоловік, який змусить твоє серце битися сильніше в його присутності, і кожен раз завмирати від тільки одного його погляду ...

Лілі почервоніла і втупилася у вікно, щоб бабуся не бачила її збентеження.

***

Міс Керрінгтон танцювала по кімнаті, коли ввійшла Лілі. Радість і блаженство переповняли її всю. І це було написано на її щасливому личку. Вчорашній бал незвичайним чином подіяв на неї. Дівчина просто сяяла від щастя. Побачивши Лілі, Ребекка метнулася до неї, і, взявши за руки, почала крутитися з нею в танці, посміхаючись.

- Що з тобою, Беккі? - запитала Лілі. - Ти якась інша. Тебе ніби підмінили.

- Я дійсно стала іншою після вчорашнього вечора, - відповіла Ребекка. - Тепер я жінка! - радісно вигукнула вона.

- Що? - Лілі завмерла на місці, її обличчя стало білим, немов молоко.

- Іди сюди, - наказала Ребекка, тягнучи подругу до ліжка. - Сідай.

Вони обидві сіли.

- Я це зробила! - щасливо вигукнула та. - Я так довго про це мріяла. І ось сталося це!

- Що ти зробила? - злякано запитала міс Вотерс, тому що вона стала здогадуватися, про що натякала подруга. - Невже ти ...?

- Так, я була з чоловіком! – радість переповняла ту.

- Ні, - жах і страх були охопили Лілі.

- Так! Це було казково!

- Як ти могла, Беккі? До весілля? Що скаже твій майбутній чоловік, дізнавшись, що ти уже не цнотлива?

- Нічого. Тому, що він сам позбавив мене моєї цнотливості.

- Ти думаєш, цей спокусник на тобі одружиться?

- Так, безумовно. Він сам мені про це говорив.

- Беккі, це було б чудово. Але якщо він збрехав? - перелякалася Лілі замість подруги.

- Та не каркай, подруго! Він на мені точно одружиться. Я знаю.

- А мені здається, що цей чоловік - негідник! Він не повинен був тебе примушувати до цього до весілля.

- А хто мене примушував?! Мене ніхто не примушував. Я сама цього хотіла. О, Лілі! - мрійливо промовила Ребекка. - Як це було чудово! Ти собі уявити цього не можеш! Я навіть і мріяти не сміла, що все буде так чудово! Я спробую тобі це описати в найменших подробицях. Слухай.

Лілі слухала подругу з відкритим ротом. І тільки час від часу важко зітхала.

- І ти не боялася? - запитала вона, коли подруга закінчила розповідь.

- Ні, зовсім трішки, і то цей страх був приємним.

- Як страх може бути приємним? - не розуміла Лілі.

- Ти це сама зрозумієш, коли настане твоя черга втрачати цноту, - зареготала Ребекка, побачивши, як зніяковіла від цього її подруга. - Ще ніч тому я була настільки ж сором’язлива, як і ти зараз. Але мій коханий мене змінив. Його обійми і солодкі поцілунки були настільки ніжними, і він мене так бажав, що я не змогла його відштовхнути, не змогла йому заборонити зробити зі мною все те, чого він настільки жадав. Ох, Лілі! - зітхнула солодко Ребекка. - Як це було чудово! Я не можу дочекатися  наступного разу.

- Ти, що, Беккі, з глузду з'їхала? Не дозволяй йому цього більше робити до весілля. А то інакше завагітнієш!