Читати книгу - "Стражі Дзеркала , Yuleesi"

-Будь ласка. Полегшало?

-Так, суттєво, – Рубі охопила себе руками за плечі. Ставало якось незатишно. – Дякую за те, що заспокоїли. І за чай… Я піду?

Фає мовчки похитала головою, і Рубі мимоволі ворухнула ногою, перевіряючи, чи на місці її ніж. Чарівниця розсміялася.

-Ти вже починаєш бачити небезпеку там, де її немає. Це чудово для Стража, але як ти житимеш далі?

-Далі? – луною відгукнулася Рубі, спантеличено дивлячись на співрозмовницю. Коли це – далі? Далі вони або помруть, або виживуть. Померлі будуть покоїтися в мирі, живі і надалі будуть стражами.

-Так, далі, – Фає підвелася і змахнула руками.

Кімната вмить поринула в напівтемряву, освітлена лише сяйвом тисяч іскорок. І раптом…

-Рубі! – вздовж берега озера до неї бігла Бланш. – Рубі, дивись!

В руках сестри сиділо кошеня.

-Правда, гарне?

-Правда, – Рубі засміялася і скуйовдила її кучерики. – Де ти його взяла?

-Сел подарував!

-Що-о? – Рубі розвернулася, війнувши сукнею. – Аселет Етелхард, зараз же сюди!

-Що я вже зробив? – пустотлива посмішка на його обличчі свідчила про те, що хлопець чудово знає, що він зробив.

-Я тобі зараз розповім, – загарчала Рубі. – То я прошу котика вже хтозна-скільки, а ти його даруєш моїй сестрі?

-Вона дитина, їй можна!

-Де справедливість? – жартома обурилася Рубі, обіймаючи його за шию.

Їхній щасливий сміх ще довго лунав над плесом…

-Щ-що це? – Стрепенулася Рубі, піднімаючи погляд на чарівницю.

-Це – те, що буде далі, – сумовито промовила Фає. – Або могло би бути. Але не впевнена, чи цьому судилося справдитися.

-Що ти маєш на увазі?

-Тобі ж уже казали, – Фає втупилася в дівчину своїми дивовижними очима. – Стережися високого, він не з нами, ніколи не був. І те, що ти знову повернулася, не означає, що ти зробиш правильний вибір. Ось і все.

-Ще б мені хтось пояснив, що це означає, – буркнула Стражниця.

-Будь обережною в замку Арґент-Арвеллін, Рубі. Особливо із королівською родиною, – Чарівниця шепнула щось дівчині на вухо. – Запам’ятай ці слова. Вони можуть тебе врятувати. А зараз іди. Ще побачимося.

І, не даючи спантеличеній дівчині отямитися, Чарівниця вивела її на вулицю, що вже почала прокидатися.

                                                              ***

Коли Рубі повернулася до будинку Хосе, біля оселі стояло декілька автівок, оточених Стражами і Наставниками. Ернандес пошукала очима Катрін та Емілію.

-Що тут відбувається? – зашипіла дівчина на вухо сестри. – В нас Новий рік?

Ем усміхнулася.

-Ні, в нас нові друзі. – Рубі спантеличено зиркнула на подругу. – Хосе позичив нам транспорт.

Рубі присвиснула.

-Нічого собі! Де ж він був раніше, скажіть, будь ласка?

-Тьху, невдячна ти особа, – Катрін похитала головою. – До столиці доїдеш із комфортом, дякуй хоч за це.

-Зараз піду в ноги кланятися, – пирхнула Рубі. – То ми зараз їдемо?

-Так, Наставники проводять останню нараду, – пояснила Емілія.

-А де Адайн? – Рубі ще раз оглянула збіговисько. В найближчій групі сяйнула усмішка Севена, Ернандес швидко відвела очі і відразу наткнулася на погляди дівчат.

-Що? – категорично рикнула вона.

-Окрім того, що ти знову червонієш? – невинно-підступно уточнила Катрін.

-Замовкни, – огризнулася Рубі. – Що тут такого?

На запитання не встиг відповісти ніхто, адже наступної миті Ернандес сховалася під водоспадом вогненних кучерів, з надр яких пробивалися крики «Рубі, я так скучила!», «Де ти була?» і не менш голосні благання Стражниці про допомогу. Дівчата зареготали, Пілот, ставши поруч із Ем, не міг стримати посмішки, тоді як Севен поспішив на допомогу Рубі. Мало дорогою не збивши з ніг Катрін, він отримав від неї за це добрячого стусана і простягся поруч із Рубі на землі. Стражі знову зареготали.

Зрештою, над ними пролунав голос Наставника Кормака, який повідомляв, що, якщо вони зараз же не підведуться і не почнуть його слухати, то підуть пішки за автомобілями. Севен, усе ще сміючись, підвівся на ноги, зняв із Рубі Адайн, віддавши її Хосе, і подав Стражниці руку, щоб допомогти підвестися. Нарешті запанувала тиша. Рубі, поправляючи геть розпатлане волосся, раптом зауважила у  натовпі тендітну постать чарівниці. Фає заклопотано озирнулася і сховала до кишені плаща маленьку кришталеву пляшечку зі смарагдовою рідиною.

-Стражі! – над юрбою гримнув голос Наставника Мо. – Завдяки Хосе Касілья ми отримали нові транспортні засоби! Тепер ми зможемо набагато швидше дістатися до столиці. План дій залишається незмінним: Адайн та декілька Стражів з найменшою видимістю в один автомобіль, інші рівномірно в інші. Нагадую, у нас першочергове завдання: зберегти життя і душу Адайн Альмералліс. Навіть ціною власних життів. Тому тримайтеся, залишилося не так і багато. У столиці буде набагато легше, – Рубі, яка між тим уважно стежила за Фає, зауважила бузковий спалах в її очах – чарівниця скрушно похитала головою. – Даю вам п’ятнадцять хвилин на збори, чекаю біля автівок.