Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

то ми вважали би себе твоїми гістьми». /9/ Севф сказав: «Я знаю, де є багато сіл, повних на всілякі припаси — вони розташовані на такій відстані від нас, що, дійшовши туди, ви досхочу наїстеся». /10/ «Отже, веди нас». — сказав Ксенофонт. Вони прибули туди після полудня, солдати зібралися, і Севф сказав таке: «Солдати, я прошу вас відправитися зі мною в похід й обіцяю дати кожному з вас по кізікіну, а лохагам і стратегам, як це заведено[268]. Крім того, нагороджуватиму тих, хто відзначиться. Їжу і питво, ви, як і нині, будете брати в місцевих жителів. Але здобич віддаватимете мені, щоб я, продавши її, міг давати вам платню. /11/ Ворогів, які тікатимуть і ховатимуться, ми й самі будемо переслідувати і виловлювати, а тих, хто чинитиме опір, ми з вашою допомогою будемо упокорювати». /12/ Ксенофонт запитав: «На яку відстань від моря ти хочеш повести за собою військо?». Він відповів: «Не більше, аніж на 7 днів шляху, а здебільшого і менше».

/13/ Після цього була надана можливість говорити усім бажаючим. І багато хто висловлювався у тому сенсі, що пропозиція Севфа гідна уваги та схвалення. Адже настала зима і бажаючим відпливти додому неможливо буде зробити це, а прожити навіть у дружній країні не уявляється можливим, бо ж усе одно доведеться платити, а перебувати й харчуватися у ворожій країні значно надійніше разом із Севфом, аніж без нього. А коли ще з огляду на всі ці блага видаватиметься платня, то (вважали солдати) Севф для них — справжня знахідка. /14/ Після них Ксенофонт сказав: «Якщо хто-небудь хоче заперечити — нехай висловиться, у протилежному разі поставимо на голосування». Оскільки ніхто не виступив супроти, то він поставив питання на голосування. Пропозиція була прийнята, і Ксенофонт одразу ж повідомив Севфові, що елліни підуть з ним у похід.

/15/ Після цього воїни розбили намети по загонах, а стратегів і лохагів Севф запросив на обід в найближче зайняте ними село.

/16/ Коли вони підійшли до дверей Севфа, прямуючи на обід, з’явився якийсь Гераклід з Маро неї; він підходив до кожного, кого вважав спроможним подарувати що-небудь Севфові, і спочатку завів мову з кількома громадянами Парія, які перебували там, про дорогу до царя одрисів Медока, аби укласти з ним спілку, і везли подарунки йому і його дружині[269]. Він сказав, що Медок перебуває в глибині країни на відстані 12 днів шляху від моря, а Севф, залучивши на свій бік еллінське військо, володарюватиме у приморській області. /17/ «Як ваш сусіда він буде найбільш здатним стати вам у пригоді або ж заподіяти шкоди, — говорив Гераклід. — Тож будьте розважливі і віддайте йому те, що ви везете із собою. Це буде більшою користю для вас, аніж коли ви віддасте усе Медокові, який живе так далеко». І він переконав їх такими словами.

/18/ Потім він підійшов до Тімасія з Дардани, бо ж чув, що в того є перські келихи й килими, і сказав, що Севф зазвичай очікує подарунки від запрошених на обід. «Якщо Севф досягне панування, — сказав він, — то в його владі буде відправити тебе додому, а якщо ти залишишся тут, зробити тебе багатим». Ось так чи подібно до цього він говорив усім і кожному. /19/ Він підійшов до Ксенофонта і каже: «Ти — уродженець найбільшого міста, і твоє ім’я у Севфа користується великою шаною. Можливо, ти захочеш отримати у цій країні укріплені мурами міста і помістя, які вже отримали багато хто з нас. Тому тобі личить ушанувати Севфа найрозкішнішими подарунками. /20/ Раджу це тобі як друг. Я ж бо прекрасно знаю, що наскільки твої подарунки перевершать подарунки інших осіб, настільки більше Севф віддячить тобі порівняно з іншими». Слухаючи ці слова, Ксенофонт почувався збентеженим; адже він приїхав з Парія, маючи при собі лише одного раба і гроші на дорожні витрати.

/21/ Коли зібралися на бенкет найзнатніші з присутніх фракійців, еллінські стратеги й лохаги, а також присутні на той час посольства з міст, то всі посідали в коло, беручись до трапези. Потім для кожного із застільників внесли по столу на трьох ніжках; на них [в кількості до 20] лежали шматки м’яса і, крім того, до них були прикладені великі кислі хлібини. /22/ Страви подавали головним чином гостям, бо такий був їхній звичай, і Севф показав приклад у цьому: він узяв хлібини, що лежали перед ним, розламав їх на окрайці і кинув їх кому хотів (із присутніх), і так само вчинив він із м’ясом, залишаючи собі лише стільки, скільки він міг з’їсти сам. /23/ І всі інші трапезники, перед якими стояли столи, чинили так само. Але якийсь аркадець на ім’я Аріста, справжній ненажера, не захотів кидати іншим їжі; взявши у руку хліб, завбільшки приблизно у З хойники, і поклавши м’ясо на коліна, він узявся наминати їжу. /24/ Розносили також роги з вином, і всі брали по рогу. Та коли виночерп з рогом підійшов до Арісти, той, бачачи, що Ксенофонт уже скінчив їсти, сказав: «Подай йому, він уже відпочиває, а я ще зайнятий». /25/ Севф помітив, що точиться розмова, і запитав виночерпа, що говорить Аріста. Виночерп пояснив, бо ж він знав мову еллінів, і всі розсміялись.

/26/ Коли ж присутні узялися до пиятики, увійшов фракієць, ведучи за собою білого коня, і, взявши наповнений вином ріг, сказав: «П’ю за твоє здоров’я, Севфе, і дарую тобі цього коня; на ньому ти наздоженеш будь-кого, а при відступі ти можеш не боятися ворога». /27/ Інший вів раба і подарував його таким же чином, випивши за здоров’я Севфа; третій подарував одежі для його дружини. А Тімасій випив за здоров’я Севфа і