Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю 📚 - Українською

Читати книгу - "Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю" автора Арі Турунен. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 69 70 71 ... 82
Перейти на сторінку:

Неупереджену корпоративну культуру району затоки Сан-Фран­циско прославлено у численних доповідях і звітах. Але принципи не дістаються безкоштовно і не народжуються готовими. Неупередженості та експериментування навчалися, тільки пройшовши через багато помилок. Психологи, що піддавали сумніву управлінські навички Роберта Нойса, і групи керівників зі Східного узбережжя змогли тепер побачити бізнес-модель іншого ґатунку, яка була заснована на вільному мисленні та рівному ставленні. В Intel ніхто не мав жодних пільг. Робоче місце Нойса в офісі відкритого типу нічим не відрізнялось від місць решти працівників.

Світобачення Нойса частково пояснюється його походженням. Він приїхав з невеличкого середньо-західного пуританського містечка, де цінувалася плідна робота, а не місце в певній ієрархії. Нойс був також завзятим співаком у мадригальному хорі. Щосереди він долучався до хору з дванадцяти чоловік, що виконували пісні епохи Відродження. У хорі не було соліста, і виступ залежав од майстерності кожного. Відомий такий вислів Нойса: «Власний внесок завжди залежить від інших, і всі завжди допомагають одне одному».

Роберт Нойс вірив у командну роботу і прагнув стерти ієрархічні межі між керівництвом і співробітниками. Гордон Мур також не був авторитарним за характером. Нойс і Мур не хотіли конфронтації й не були захоплені жагою влади. До того ж вони неперевершено допов­нювали один одного. Нойс був балакучим продавцем, а Мур — стриманим аналітиком. Нойс був майстром візуалізації, а Мур розумівся на деталях. Проте для керівництва Intel потрібна була людина з більш рішучим характером. Цією людиною став Енді Гроув — виходець з іудейської родини, що вижив у буревії нацистських і сталінських репресій і у віці 20 років утік з Угорщини до Сполучених Штатів. Тоді його звали Андраш Іштван Гроф. Уже навіть завдяки своєму походженню і важким випробуванням долі, яких він зазнав, Гроув був звиклим до несподіванок і невизначеності.

Панель управління комп’ютера модуля Apollo (Apollo Guidance Computer)

На думку Енді Гроува, успіх породжує самовдоволення, а самовдоволення — невдачу. Він стверджував, що виживають тільки параноїки, маючи на увазі, що до всіх змін необхідно ставитися з великою пересторогою. Гроув вимагав од керівників доручати підлеглим тестувати нові технології, продукти й канали продажів. Також підлеглим надавали можливість шукати і залучати нових клієнтів, аби Intel завжди була готовою до непередбачених змін. Енді Гроув хотів завжди бути на зв’язку зі своїми співробітниками і заохочував їх до дискусій один з одним, а також із ним самим. Гроув приймав жорсткі рішення, але не був деспотом. Він уважав, що вище керівництво повинне мати різнобічні таланти. Так і було у трійці лідерів компанії: Нойс, Мур і Гроув — екстравертивний провидець, тихий мислитель і людина дії.

Intel аж ніяк не була єдиною компанією, що реформувала своє керівництво. Г’юлет і Паккард також розробили унікальну корпоративну культуру. Вони започаткували традицію «неофіційної п’ятниці»: коли співробітники вільно вдягаються в джинси, а робочий день закінчується раніше, аби вони встигли разом сходити на пиво. HP також була однією з перших фірм, що запропонувала співробітникам опціони на акції і запровадила навчання для своїх співробітників.

Г’юлет і Паккард з ентузіазмом ставилися до нових ідей і підтримували їх. Утім, це не була імпульсивна підтримка. Наприклад, Г’юлет повертався до поданої йому нової ідеї через кілька днів після ретельного обговорення й жорстких запитань. І лише після цього приймав рішення. На його думку, творчий процес приносить найкращі плоди тоді, коли він не занадто структурований. Проте врешті-решт процес генерування ідей потрібно вгамувати, поставити його у певні рамки і піддати ретельній перевірці.

15 листопада 1971 р. Intel випустили перший у світі процесор на одному кристалі та перший комерційний мікропроцесор, розроблений Федеріко Фаджином 4-бітний Intel 4004. У сучасних процесорах усі частини упаковані в одну інтегральну схему, отже, вони є мікропроцесорами. Процесор (Central Processing Unit, CPU, тобто центральний процесор) — одна з основних складових комп’ютера, саме він виконує команди комп’ютерної програми, записані машинною мовою.

16-бітні x86 процесори компанії Intel здійснили революцію у галузі використання персональних комп’ютерів. Мікропроцесор 8086 компанії був представлений у 1978 р. і використаний у перших персональних комп’ютерах IBM. Чип довжиною в сантиметр містить понад 2000 транзисторів. У 1986 р. Intel вивела на ринок процесор 80386, в якому було вже 1,2 мільйона транзисторів. Він був у 50 разів швидшим за 4004.

Термін «Кремнієва долина» став відомим широкому загалові, коли Дон Гефлер опублікував у 1971 р. у щотижневику Electronic News низку статей, присвячених підприємницькій і науково-дослідницькій діяльності регіону. У Кремнієвій долині сформувалася унікальна культура конкуренції і співробітництва. Компанії-стартапи дуже ревно захищали таємниці, але в той же час знали, над чим працювали колеги, і могли швидко знайти партнерів. Наприкінці робочого дня працівники Долини зустрічались у барах, де пліткували й обговорювали нові винаходи.

Фредерік Терман: з дослідницьких лабораторій — до офісів компаній

Коли Фредерік Терман став ректором Стенфордського університету, він чимдуж намагався привабити обдарованих людей до Стенфорда. Він не був адміністратором, що скрупульозно дотримується всіх правил і норм і для якого контроль доступу до інформації важливіший за продуктивність роботи. Найкращим ученим Терман не платив зарплатню в повному обсязі: лише половина виплачувалася з бюджету Стенфорда, решта — з коштів компаній-спонсорів. Так Терман хотів надати можливість дослідникам самостійно працевлаштовуватися також за межами університету.

Терман опікувався працевлаштуванням інженерів — випускників Стенфордського університету. Його непокоїло, що його кращі учні повинні були в пошуках роботи вирушати на Східне узбережжя. Тому він вирішив створити перший у

1 ... 69 70 71 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю"