Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Джовані Трапатоні 📚 - Українською

Читати книгу - "Джовані Трапатоні"

186
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Джовані Трапатоні" автора Олексій Росіч. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 69 70 71 ... 88
Перейти на сторінку:
голос Мальви.

— А зараз? — натиснувши зелену кнопочку, запитав Ши Бо.

— Зараз тим більше!

— А ось так? — натиснув на блакитну кнопку Горан.

— Не ламайте машину! — роздратовано вибухнула Мальва. — Ця пожежна знаходиться у комунальній власності Львова! А за пошкодження комунального майна мій батько відриває голови!

— Ваш тато працює катом? — ледь стримуючи посмішку, запитав Ши Бо, навмання натискаючи кнопочки.

На жаль, таке цікаве питання лишилося без відповіді. Ким працює її тато, Мальва не відповіла. Чи він працює у вороновому комунальному господарстві Львова, чи у людському, або на два фронти одразу, цього Ши Бо із Гораном так і не почули.

Ши Бо смикнув за рукав Горана, вказуючи на помаранчеву кнопочку:

— Ось, «потаємні вуха».

— Може бути. Зараз перевіримо, — прошепотів Горан та голосно додав: — Гарна дівчина, ця Мальва, але некрасива. Страхітливо, вкрай некрасива.

— Гарна, але некрасива? — перепитав Ши Бо. — Ти, певно, хотів сказати — чемна, але некрасива?

— Так-так, саме це я і хотів сказати, — погодився Горан, прислухаючись, чи не буде відповіді на таке жахливе зухвальство, як-от назвати дівчину некрасивою.

Відповіді не прозвучало. Тож цілком зрозуміло, що «потаємні вуха» було відключено. Інакше реакція була б негайною та бурхливою. І чим більш негайною, тим більш бурхливою. А так — усе було спокійно. Окрім реву двигуна та стомлених зітхань Ши Бо, нічого чутно не було.

Горан пригальмував, аби вписатися у черговий крутий віраж. Але, вдало пролетівши поворот, зненацька різко втиснув гальма. Колеса запищали і машина рвучко зупинилась. Прямо перед ними стояла пожежна, увесь бік якої прикрашав або, краще сказати, паплюжив здоровенний непропорційний напис: «Дар Львову від колег із Техасу».

Світло фар дрижало на цьому написі, яскраво освітлюючи його нові, свіжопофарбовані поверхні. Ані в машині, ані поруч із нею нікого видно не було.

— Слухай, Горане, друже, ти класно водиш, — полегшено зітхнув Ши Бо.

— А ти думав… — всміхнувся, переводячи дух, Горан. — Не даремно я три роки таксував.

— Твоя правда, — погодився Ши Бо, уважно розглядаючись навколо. — Не знаю, чи вижили би ми з тобою після зіткнення такого… Але батько Мальви точно би помітив, що його люба донька, не спитавшись, користувалась комунальною власністю міста.

— Нібито нікого, — прошепотів Горан, узявши меч. — Он якийсь колодязь… Спитай у Мальви, що воно таке. А я поки огляну тут усе.

З їхньої машини зістрибнув велетенський чорний павук та швидко заховався серед бочок, що стояли попід стіною.

Горан вискочив із кабіни й обережно, озираючись, рушив до дарунка «колег із Техасу».

— Шановна Мальво, — мовив Ши Бо, натиснувши помаранчеву кнопку, — ми знайшли пожежну. Дверцята до кабіни відчинені, але поруч і навкруги — нікого.

— Мають бути якісь двері, — пролунав у відповідь голос Мальви.

— Жодних дверей. Понад стінами розставлені якісь величезні бочки. А в центрі — колодязь…

— Це в’язниця. Джовані має бути там, — схвильовано мовила Мальва, і її голос задрижав. — Швиденько спускайтесь у колодязь! Але, окрім мого Джовані, нікого більше з полонених не торкайтесь… Ти чуєш мене, китайцю божевільний? Я забороняю рятувати будь-кого із злочинців, окрім мого Джовані! Чуєш, ні?!

— Спокійно, панночко, без нервів. Злочинців рятувати ми не будемо, — всміхнувшись, відповів Ши Бо та відключив «потаємні вуха». — Справжніх злочинців, на жаль, у тюрмах не тримають, — додав він, узявши до рук меча, що був захований в ногах, і вискочив із машини.

— Горане, що в нас поганого?

— Поганого — нічого, але й доброго поки що катма, — відповів Горан, оглядаючи бочки.

Зупинившись у якомусь міліметрі від волохатої павучої ноги, яка ледь виглядала із-за бочки, він уважно прислухався та озирнувся. Прямо навпроти його грудей зирили два чорні велетенські ока. І, певно, якби не їх цілковита чорнота, то він би неодмінно їх помітив.

А так… Поправивши косичку, що знову вискочила з-під блайзера, Горан опустив меч та рушив до лебідки, що стояла поруч.

— Тут ось лебідка! — гукнув він до Ши Бо. — Треба спускатись у колодязь.

— Цікаво, де поділися ті бої, які привезли сюди Джовані? — запитав Ши Бо, оглядаючи «дар колег із Техасу». — Чому лишили тут машину? Самі питання, а відповіді жодної нема.

— Якщо є питання, то і відповіді є, — мовив Горан, підтягуючи лебідку до колодязя. — Я спускаюсь у колодязь, а ти страхуєш мене зверху.

— Класна думка. Але пропоную все зробити навпаки. Я спускаюся, ти страхуєш.

— Слухай, Бо, невже ти думаєш, що бої, які привезли сюди Джовані, теж пострибали у колодязь? — встановивши лебідку та кинувши у колодязь цебро, запитав Горан. — Я у цьому сумніваюсь.

— Стривай, то ти хочеш сказати, що вони десь тут поховались?

— Думаю, що це більш вірогідно. Принаймні, самим стрибати у в’язницю — це безглуздя, — відповів Горан, здивовано прислухаючись до такого довгого та гулкого падіння цебра.

— Ага, значить, ти знову все легесеньке собі… — посміхнувшись, пробурчав Ши Бо. — А мені підсовуєш найважче?

— Як завжди, — теж посміхнувся Горан. — Ти ж знаєш, Бо, ми, серби, — найхитріші у світі.

— Ви на другому місці після нас, китайців, — жартома зазначив Ши Бо.

1 ... 69 70 71 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джовані Трапатоні», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Джовані Трапатоні"