Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Метафізика 📚 - Українською

Читати книгу - "Метафізика"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Метафізика" автора Арістотель. Жанр книги: 💛 Інше / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 69 70 71 ... 100
Перейти на сторінку:
є наукою про суще як суще взагалі, а не про якусь його частину, про суще ж говориться в багатьох значеннях, а не в одному. Отже, якщо між цими вживаннями немає нічого спільного, крім лише імені, то суще не є предметом однієї науки (бо тоді всі види сущого не належать [35] до одного роду). Якщо ж між ними є щось спільне, то суще може бути предметом однієї науки. Схоже, отже, що про суще говориться у згаданий спосіб, як-от про «лікарське» та «здорове»; адже обидва слова вживаються у багатьох значеннях. [1061α] [1] Але кожне вживається у певному значенні й відповідно в одному випадку воно стосується, наприклад, лікарської науки, у другому — здоров’я, у третьому — чогось іншого, але в кожному випадку — одного й того самого. Так, лікарським називають вислів і ніж, тому що один походить від науки [5] лікування, а другий корисний для неї. Так само говориться і про здорове: одне називається так, тому що воно вказує на здоров’я, друге — тому, що воно його створює. Отож таким самим чином говориться і про все суще: про кожне суще говориться як про суще, тому що щось є або властивістю, або станом, або устроєм, або рухом, або [10] чимось іншим подібним. Оскільки ж усе суще підводиться під одне й спільне поняття, то й кожну протилежність можна підвести під перші відмінності й протилежності сущого, чи першими відмінностями сущого є множина та єдине, чи подібність і неподібність, чи [15] щось інше; вважатимемо їх уже розглянутими. І немає ніякої різниці між підведенням сущого під поняття сущого чи поняття єдиного. Адже навіть якщо вони не є тотожним, а натомість різними, вони принаймні можуть переходити одне в одне; бо те, що є єдиним, є якимось чином і сущим, а суще — єдиним.

Кожна пара протилежностей має бути предметом однієї і тієї самої науки, і в кожній парі один член виступає як позбавленість [20] щодо другого (хоча щодо деяких протилежностей виникає питання, як можна говорити про позбавленість там, де між протилежностями є щось проміжне, як-от у разі несправедливого і справедливого). Тому у всіх подібних випадках слід мислити позбавленість як таку, що поширюється не на все визначення, а лише на останній вид; наприклад, якщо справедливий — це «той, хто через певну схильність [25] охоче підкоряється законам», то «несправедливий» не обов’язково означає «той, хто позбавлений всього визначення», а «той, хто певним чином перестає підкорятися законам», і така позбавленість йому властива; и так само в інших випадках.

Так само як математик досліджує абстракції (адже він досліджує, усуваючи все [30] чуттєве, наприклад, важкість і легкість, твердість і те, що їй протилежне, а також тепло й холод та всі чуттєві протилежності, а залишає тільки кількісне і неперервне, в одних — в одному вимірі, в других — у двох, у третіх — у трьох, і розглядає їхні властивості як кількості [35] і неперервного, а не з якоїсь іншої точки зору; і стосовно одних предметів він розглядає їх положення відносно одне одного і все їм властиве, [1061β] [1] стосовно других — сумірність та несумірність, стосовно третіх — співвідношення, але всі ці випадки ми вважаємо такими, що підпадають під ту саму науку — геометрію), так само стоїть справа і з сущим. Адже розглядати його властивості як сущого і [5] його протилежності як сущого — справа саме філософії, а не якоїсь іншої науки. Справді, до царини науки про природу радше можна віднести розгляд сущого не як сущого, а як причетного руху. Діалектика ж і софістика, щоправда, займаються побіжними властивостями існуючих речей, але не як сущих, і врешті не ведуть мову про суще саме по собі остільки, оскільки воно [10] є сущим. Отож досліджувати речі остільки, оскільки вони є сущими, лишається тільки філософу. І оскільки про суще в цілому говорять як про щось єдине, ніби об’єднане чимось спільним (хоч слово «суще» вживається в різних значеннях) і так само про протилежності (бо вони зводяться до перших протилежностей і відмінностей сущого), і вони можуть бути предметом [15] однієї науки, отож схоже, що проблему, про яку йшлося на початку[156], розв’язана, я маю на увазі питання, як може якась наука вивчати багато різних за родом речей.

4

Оскільки математик також у певний особливий спосіб використовує загальні положення, їх начала також належало б досліджувати першій філософії. Адже, скажімо, [20] положення «якщо від рівного відняти рівне, залишиться рівне» є загальним для всіх кількостей, математика ж досліджує його щодо окремих частини своєї царини, наприклад, ліній, кутів, чисел або якихось інших кількісних величин, але не як сущих, а натомість як неперервних в одному, двох чи трьох вимірах; але філософія не розглядає якісь частини сущого і в тій мірі, в якій воно має в кожному випадку якісь побіжні властивості, а натомість досліджує їх у кожному випадку стосовно сущого як сущого. Так само, як з математикою, стоїть справа і з наукою про природу: наука про природу досліджує побіжні властивості й начала існуючих речей [30] як таких, що знаходяться в русі, а не як сущих (натомість ми казали, що перша наука є наукою про них остільки, оскільки їх є сущими, а не чимось іншим); тому і цю науку, і математику слід покладати частинами мудрості.

5

Існує певний принцип, що стосується всього сущого, принцип, виходячи з якого не можна помилитися, [35] натомість який завжди змушує робити протилежне, тобто висловлюватися істинно, а саме: неможливо, щоб одне й те саме в один і той самий час було і не було[157], [1062α] [1] і це стосується всього, що суперечить самому собі таким чином. Прямого доказу такого положення не існує, проте можливий доказ ad hominem; адже неможливо побудувати умовивід, виходячи з більш достовірного начала, ніж воно саме, тоді як саме це необхідно, [5] для того щоб навести прямий доказ. Для того щоб показати тому, хто висловлює протилежні одне одному твердження, його хибність, варто змусити його прийняти певне положення, що є тотожним принципу про те, що не може одне й те саме бути і не бути в один і той самий час, але на позір не є тотожним; бо тільки так можна було б довести щось тому, [10] хто стверджує, що протилежні твердження про одне й те саме можуть бути вірними. Справді, ті, хто хочуть дійти згоди один

1 ... 69 70 71 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Метафізика», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Метафізика"