Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша 📚 - Українською

Читати книгу - "Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Факультатив для (не) літаючої гарпії" автора Крістіна Логоша. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 70 71 72 ... 120
Перейти на сторінку:
Розділ 13 (3)

Без слів я стрибнула всередину і виявилася зовсім в іншому місці. За мною пройшли Мадді, Рінка та Кай. Макс увійшов останнім і портал закрився.

Нас оточував густий ліс неймовірної краси. Розлогі кущі з великим ніжно-бузковим листям, що місцями склалося, як парасольки. Дерева із змієподібними товстими стовбурами, переплетеними між собою, та широкими ажурними кронами фіолетово-лілових відтінків. Квіти-дзвіночки ллють сліпуче неонове світло, що розривало напівтемряву і розпливалося в перламутровому тумані. Прямо перед нашими обличчями з дивним кличем пролетіла зграя якихось істот, схожих на рогатих і вусатих риб.

— Де ми? — запитала я.

— Трояття. Десь далеко за межами Квадрату світів, — сказала Рінка.

 Її жести та міміка виражали внутрішню напругу.

За найближчим до нас кущем почулося ворушіння, і перед нами з'явився кролик яскраво-салатового кольору. Замість носа у нього був довгий хобот, яким він збирав із куща ягоди, схожі формою на огранене перламутрове каміння.

— Як можна було додуматися відкривати портал невідомо куди? — обурився Кай.

— Звідки я знала, що Вася стрибне у прохід із одаліскою?

— Ось там! Це одаліска, — вигукнув Макс, показуючи наперед.

Недалеко в траві мчав блискучий вогник чарівної рослини. Ми рвонули за фікусом, що втік, чи не наввипередки, перестрибуючи купи, пні і повалені дерева. Все далі бігли в ліс, поки Кай з Максом у стрибку одночасно не схопили втікача.

— Не ображайте його, — заступилася за одноокий фікус Мадді, — він не розумів, що робить.

Кай відібрав у швидкої рослини одаліску, змушуючи його око винно схилитися. Я взяла вогняний артефакт.

— Не рухайтеся, — прошепотіла Рінка.

— Що? — не зрозуміла чоловічка.

— Стійте й не ворушіться.

Я опустила погляд на підлогу. Просто перед моїми ногами ґрунт почав підніматися, ніби під ним повз кріт. За розміром сліду можна було припустити, що він розміром з буйвола.

Повільно просунувшись між мною та Ринкою, земляний монстр знову пірнув на глибину, не залишивши ознак своєї присутності.

— Не відриваючи ніг від землі, йдемо у бік струмка, — шепотіла Рінка.

— Що це таке? — тремтячи від страху, спитала Мадді.

— Це підземний паразит. Поблизу великих міст їх уже вивели, але в диких лісах вони водяться. Він сліпий, але відчуває вібрації, коли хтось ходить.

— А чому до води? — запитала я.

— Боїться він її. У воду не сунеться.

Максимально обережно ми прямували у бік рятівного струмка. Він був за сто метрів від нас. Поки рухалися, зовсім поряд здіймався ґрунт, говорячи про цікавість монстра. У такі миті ми завмирали, і, здавалося, навіть серце припиняло битися.

Мадді хотіла дізнатися про чудовисько, але Ринка у відповідь тільки шикала, припиняючи запитання.

— Рінка, — шепотіла не вгамовуючись чоловічка.

— Тихо, — сказала фарві, не дивлячись на Мадді, яка пленталася в самому кінці.

— Ринка, — наполягала та.

— Мадді! Це не може зачекати? — не витримала мешканка Троятії.

— Думаю, що ні, — з дивною інтонацією в голосі промовила чоловічка так, що на неї обернулася вся наша компанія.

Мадді стояла в зеленій калюжі бруду, з кожною секундою занурюючись глибше. Зелене болото засмоктувало її досить швидко.

— Треба її витягувати. Але дуже обережно, – тихо сказала я.

— Зараз.

Біля Кая лежала гілка. Він потягнувся за нею, не втримався і зробив фатальні кілька кроків.

Немов отримавши сигнал атаки, прориваючи землю, біля нього вискочив величезний хробак коричневого кольору з перетяжками по всьому тілу та довгими відростками-вусами. Монстр розкрив свою величезну пащу, демонструючи кілька рядів зубів, яким би навіть акула позаздрила.

— Замри, — прошепотіла Рінка.

Кай не рухався, як і всі ми. Паразит закрив свій рот і завмер, прислухаючись, де його «вечеря». Він нахилив голову до Кая, майже торкаючись його своїми неприємними вусиками. Паразит був сліпим, але вібрацію відчував добре. Кай набрав у рот повітря, коли один із відростків так близько пронісся біля його обличчя, що мало не вдарив по щоці.

Безхребетний хижак плавно рухався з боку на бік, як ніс шукачки, намагаючись вловити відростками присутність жертви.

Видавши хлюпаючий звук, Мадді опустилася ще глибше в липку жижу.

Паразит активізувався: вискочивши із землі, він помчав до чоловічка. Мадді закричала, намагаючись вирватися, але стала тонути ще швидше.

Величезний черв'як, змітаючи на своєму шляху, наближався до Мадді.

— Допоможіть! — верещала вона.

Його хвіст ковзав повз Макса. Однокласник схопив його, і місце зіткнення заіскрилося, як від сотні феєрверків. Паразит загарчав від болю і переключився на Макса. Він хотів схопити його, але той ухилився і побіг у інший бік, відводячи черв'яка далі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 70 71 72 ... 120
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша"