Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма, Маріанна Ласкава"

- думаєш, передумає?

- всяке може бути.

- добре пішли, обстежимо будинок…

- Ось, це вже інша справа!

- Боже ти мій ...

І ми пішли, заходили до кожної кімнати, а їх виявилося десять це тільки спальні, а плюс, ванна, кухня та вітальня, коротше будиночок був немов палац, але без другого поверху. Далі ми  будинок обстежували вздовж і впоперек, все просто, і без жіночих рук, це зрозуміло Наталі явно тут не бувала, та й така лялька навряд знає, що таке вести будинок. Коротше роботи тут не початий край. Для себе вибрала найменшу кімнату з усіх ще наприкінці коридору. Цим займуся згодом, це зараз не горить.

Далі я пішла на кухню, а Олі по дорозі зник, та й добре, що ж кухня велика, світла в ніжно бежевих тонах, тут місця вистачить з головою для двох, все чисто, помито, нічого зайвого, все на своїх місцях. Глянула в холодильник, що продуктів і справді майже немає, тільки заморозка. І з того що було, вирішила, зробити омлет, якраз мені буде перекус, бутерброди, і потім посмажити відбивні з картоплею. У такому ритмі і після, поївши, я була задоволена і, попивши кави, я пішла до спальні.

У процесі розкладання своїх речей у шафу, в кутку шафи я побачила запечатану в чохлі сукню, вирішила глянути. Зняла її і побачила шикарну вечірню сукню, це точно мені, тому що мій розмір, і явно на сьогодні. Що ж думаю, потрібно його докладніше розглянути.

І так сукня була темно червоного кольору, довга, пряма, шовкова, все в камінчиках, на тоненьких бретельках, типу з корсетом, його б приміряти, що я власне і зробила, прямо ідеально на мене.

І відчуття в ньому такі незвичайні, я в ньому почувалася якось особливо, так все треба піти, що глянути хоч на себе. Але не встигла я дійти до дзеркала, дійти, як почула голос:

- Бачу, мій подарунок ти вже знайшла… дуже радий..

- Що?

- І навіть приміряла ...

- Рома твою матір ти мене налякав!

- Вибач, я не хотів, просто не хотів заважати тобі, з розгляданням і милуванням сукнею, і бачу з розміром я вгадав.

- ага.

- прекрасно…тобі воно личить…

- я теж згідна з цим

І він підійшов до мене, поклав руки мені на талію, один ривок і я в його обіймах, я навіть не зрозуміла, як це сталося, ще секунда, і його губи терзають мої у солодкому та пристрасному поцілунку. Коли відпустив, я сказала:

- це на бал?

- Так.

- не варто було витрачатися, я б знайшла щось зі свого гардеробу.. у мене суконь вистачає.

- мені для своєї дружини нічого не шкода, тим більше, проста сукня .. для мене це дрібниця, а тобі приємно.

- коли встиг?

- сьогодні вранці, думав відправити його тобі, або передати при зустрічі потім, але вийшло трохи інакше.

- Так.

- я сподіваюся, прикраси, і туфлі сама підбереш?

- звісно..

- от і добре…

І знову поцілунок.

- Ром.

- Що моя солодка?

- я дещо хотіла попросити...

- для себе?

- ну так, не для кота ж!

- а хто знає… твій кіт трохи нахабний, і вічно голодний, тому я не здивуюсь навіть цьому, хоча один раз можна

- ні, це особисто для мене

- добре давай..

- я хочу взяти останню кутову кімнату наприкінці коридору, під свій офіс для підготовки своїх зіллів…

- Хочеш продовжувати робити замовлення через свій сайт і постійних клієнтів, як і раніше?

- ага.

- добре, але щоб все законно було зрозуміла? Інакше у тебе будуть проблеми моя солоденька

- ой, а мені тепер це не проблема я ж тепер одружена з інквізитором, якщо що він прикриє ... - сказала я посміхаючись.

- Прикрию, але ти розумієш .. навіть я всього не можу прикрити, і навіть для тебе моя дорога

- добре, я обережно, якщо захочеш, можеш все контролювати, якщо це для тебе так важливо

- Не хвилюйся, не буду, я тобі довіряю.

- Дякую за це..

- нема за що, і, до речі, я був на кухні, бачив, ти перевіряла мою кухню так сказати на працездатність

- можна сказати і так..

- Добре, до речі я пробував, смачно..

- я рада .. з того що було, змогла тільки так…наступного разу сподіваюсь буде краще.. бо буде більше продуктів