Читати книгу - "Викрадена перевертнем., Галина Курдюмова"

Після вечері ми з Тамілою справді вирушили на прогулянку. Ланцюгові перевертні кинулися назустріч, щойно ми наблизились до воріт, бризкаючи слиною і злобно гарчачи, але одного помаху правої руки відьми було достатньо, щоб вони розлетілися в сторони, верещачи, і більше не підходили. Таміла підняла до воріт ліву руку - і вони безшумно відчинилися. Я помітила, що саме на лівій у неї браслет із обсидіану, такий же я бачила і у інших відьом, тому припустила, що саме він є ключем.

За огорожею я отримала насолоду пройтися по зарослому квітами луку, помилуватися сосновим бором із вкрапленнями беріз та буків, який ріс неподалік, прогулятися вздовж невеликого озера.

Житло відьом і невелика територія навколо, що включала озерце, були накриті захисним ковпаком. Він був невидимий, але я вже могла відчувати енергію, що текла по ньому. Таміла навіть вивела мене за магічну стіну, торкнувшись її все тією ж лівою рукою з браслетом, що зміцнило мене в здогаді щодо ключа. З того боку на місці житла відьом, оточеного триметровою огорожею, виднілися тільки луки, і явно відчувалася «відворотна» сила, тобто хотілося йти куди завгодно, тільки не туди, і це бажання навіть не усвідомлювалося б, якби я не знала його причини.

Мене здивувало, що ми так просто вийшли за захисний ковпак. Адже коли я тікала від Полоцьких, то досить довго їхала автівкою, перш ніж залишила зачаровану територію.

Таміла розповіла, що тут захист зовсім іншої природи. У Полоцьких відьма Елізабет створила якусь просторову кишеню, бо приховати треба було велику територію, яка включала не тільки саме особняк, а й селище, і землі навколо перевертнів. Не врахувала вона лише підземні катакомби, що й використали її родички, коли її викрадали.

Коли сучасні відьми прийшли за мною, то вони вже не змогли скористатися тим проходом, бо він був надійно завалений кам'яними брилами. Якщо чаклунські можливості й дозволили б розчистити його, то це було не так просто, і Полоцькі почули б шум, без якого не обійшлося б. Але мої нові родички вміли подорожувати водою. Через колодязь у залі для чаклунства вони могли перенестися в будь-яке інше місце, де тільки є достатня кількість водних мас. Про підземне озеро вони знали з сімейних літописів, що й використали, аби забрати мене швидко і не дати можливість перевертням взяти слід. При телепортації за допомогою води неможливо з'ясувати кінцевий пункт прибуття.

Тут потреби для такого складного чаклунства, як створення просторової кишені, не було. Відьми просто накрили своє житло і невелику територію навколо нього захисним куполом, який не дозволяв нічого побачити, та ще наклали відворотне закляття, що змушує обходити це місце десятою дорогою.

Щойно ми повернулися під купол, як житло відьом постало у всій красі. Точніше, його верхня частина, нижню приховувала огорожа. І все ж видовище виявилось вартим уваги. Будинок ніби був зліплений із двох зовсім різних частин. Половина – у вигляді старовинного замку, в якому знаходився зал для чаклунства з криницею для подорожей та ще кілька приміщень. Друга половина - у вигляді новенької шикарної вілли, яка виглядала супер-пупер. І малися у цій віллі всі зручності, хоч сюди не доходили жодні комунікації, і навіть електрика. Виглядало все по-сучасному, але працювало на енергії зовсім іншого типу.

Таміла відірвала мене від споглядання, нагадавши, що настав час повертатися і приступати до занять.

- У вас чудовий дім... – Я задумливо похитала головою. - А ти із сестрами – такі красуні. Не можу одного зрозуміти, чому ви самотні? Адже чоловіки за вами, мабуть, табунами ходять!

- Бачиш, Горобчику... Як би тобі пояснити... Доля у відьом, мабуть, така.

- Але чому? Хіба тобі не хочеться, щоб поряд був надійний чоловік, який  любитиме тебе?

- Колись я мріяла, що зустріну сильного чоловіка, і я маю на увазі не стільки фізичну силу, як силу духу, характеру. Але... Минають роки, і я розумію, що то була дитяча наївна мрія. Ми, відьми, настільки сильні самі, що не можемо підібрати собі гідну пару. А зі слабкими ми не житимемо. На жаль.

Коли ми повернулися, я була дуже задоволена і дякувала Тамілу за чудову прогулянку. Хоча й не була повністю щирою. Набагато важливішими для мене виявились ті відомості, які я отримала під час прогулянки. І мені залишалося тільки дочекатися наступного ранку, коли відьми підуть у своїх справах, щоб дещо перевірити...

Дорогі читачі! Повідомляю, що, у зв'язку з літньою відпусткою, оновлення НЕ виходитиме по понеділкам та четвергам. Історія завершиться в кінці червня. Чи всі подивилися буктрейлер до роману? Якщо пропустили, то на головній сторінці книги є кнопка "БУКТРЕЙЛЕР", запрошую подивитись і написати про свої враження (я дуже старалася, сама склала пісню, написала музику і створила кліп))) Хочеться послухати ваші думки. Дякую, за те, що ми разом!