Читати книгу - "На землі кленового листу, Левко Лук'яненко"

Темертей уже кілька разів їздив в Україну, бував на Дарницькій електростанції, розмовляв у міністерстві енергетики. Всім проект подобався, але діло не рухалось. І ось тепер він просить посольство допомогти.

Темертей і його помічники здавалися мені щирими і вельми прихильними до України людьми. Проект виглядав явно корисним для України. Чому ж Київ проти? Або в Києві мають про компанію негативну інформацію, якої посольство не має, або хтось там діє на шкоду Україні.

Я просив Шандрука зібрати про компанію об’єктивну інформацію. Невдовзі він доповів, що це організація надійна і жодних сумнівних операцій за нею не зафіксовано.

Шандрук підготував переконливого листа, і посольство відіслало його до МЗС та міністерства енергетики України.

…Минуло більше року. Я вже повернувся в Україну і був зайнятий передвиборчою кампанією 1994 року. Пан Темертей якось зайшов до штабу нашого передвиборчого демоб’єднання «Україна» в Києві, передав 5000 доларів на патріотичну пресу і щиро побажав успіхів у майбутніх виборах. На моє запитання про Дарницький проект з ледь помітною гіркотою сказав, що переговори все ще тривають…

Боже мій, ці люди десятиріччями мріяли про допомогу самостійній Україні! Самостійність прийшла і… повернулася до них спиною!

Боулдерський університет

Ще в січні 1993 року я отримав запрошення від професора Рожека прочитати лекцію в Боулдерському університеті. В результаті переговорів університет погодився на зручний для мене час: виліт з Оттави в суботу 13 лютого і квиток назад на 17 лютого 1993 р. Такий розклад найменше відривав мене від посольського крісла і давав можливість познайомитися з американськими студентами й проагітувати їх за підтримку свободи нових незалежних держав.

О 12-й годині дня ми з дружиною вилетіли з Оттави в напрямку американського міста Піттсбурга.

У Піттсбурзі нас зустріли американські прикордонники і, на наше з дружиною велике здивування, перевірили не тільки паспорти й візи, але й усі речі.

З Піттсбурга ми вилетіли в Денвер і прибули до нього о 12-й годині ночі. Зустріли нас професори Рожек і Петрівський та невелика українська громада.

Професор Едвард Рожек — поляк, професор Євген Петрівський — українець. Коли на американському континенті зустрічаєш поляка, на душі робиться тепліше — вони розуміють те, чого не розуміють канадці й американці — імперіалістичну, хижу, загарбницьку сутність Московії. Не розуміючи цього, вони не розуміють суті нашої політичної історії і мотивів сучасних політичних дій. Своїм авто пан Рожек привіз нас до Боулдера і поселив у готелі.

Назавтра прибули до Денвера. Українська громада (приблизно 120 осіб) зібралася в залі готелю. Я виступив з промовою про сучасне становище в Україні. Відповів на численні запитання.

Потім був виступ у парламенті штату Колорадо. Своїм колегам мене представив член сенату Боб Шейфер. Я звернувся до присутніх з коротенькою промовою, лейтмотив якої: країни старої демократії мають допомагати країнам, що проголосили незалежність і почали будувати в себе демократичні держави.

Боб Шейфер познайомив мене з президентом сенату Томом Нортоном. Ми відійшли трохи осторонь, і він поставив мені стільки запитань, що я мав можливість хвилин десять виголошувати монолог, переконливо виклавши ідею необхідності підтримувати Україну, а не Росію.

З цікавих заходів наступного дня були збори Боулдерської організації Республіканської партії США. Я скористався зі свого офіційного становища почесного голови партії і від УРП привітав присутніх.

Потім почався аукціон для збору грошей для партійної організації.

Після аукціону настала ділова частина зборів. Я виступив з політичною промовою, в якій наголосив на історичній закономірності глобального процесу розширення демократії, розвалу Російської імперії і поширення сфери демократії на її колишні території, перетворення колоній на незалежні держави, а також на неминучій закономірності розвалу Російської Федерації і перетворення Росії на Московію та автономних республік і національних округів на незалежні держави. Для звільнення цього історичного процесу від штучних гальм необхідно знищити ядерну зброю. Це звільнить американців від обов’язку підтримувати Росію як прогнозованого партнера в поділі світу на широкі сфери впливу. Розв’язування міждержавних суперечностей і проблем опуститься з рівня супердержав до рівня звичних середніх держав. Тоді залежним і колоніальним народам легше буде реалізувати своє міжнародне право на самовизначення і добитися незалежності. Утворяться ще десятки нових держав. Усі прагнутимуть до політичного, національного й культурного самовизначення. Усі захочуть здійснити індустріалізацію і підняти свій життєвий рівень. Перед Америкою, як найбільш індустріально розвиненою країною, відкриваються широченні горизонти надання технічної допомоги й одержання великого зиску.

Наступного дня пан Рожек запросив мене до університету. Зібралися студенти гуманітарних факультетів, які вивчають Радянський Союз і все, що тепер відбувається на його території. Я мав виступити з лекцією.

Моя лекція називалася: «Будівництво самостійної України: сучасний політичний стан». Хоча моя англійська мова й не вельми досконала, однак мені вдалося дати логічний виклад основних факторів розвитку України від колонії до самостійності. Після понад годинної лекції майже стільки ж часу відповідав на запитання студентів та викладачів. Усі були дуже задоволені. Професор Рожек дякував і виписав мені чек на 1000 доларів як оплату за лекцію.

Відрядження до провінції Альберта

Кілька днів минуло у звичайній буденній роботі. Потім, виконуючи план ознайомлення з провінціями Канади і встановлення прямих контактів з провінційними урядами та підприємницькими колами, 27 лютого я виїхав до Едмонтона із зупинкою в Торонто. Цю подорож організував член федерального парламенту Алекс Кіндій. Він родом з міста Калгарі, другим за величиною містом провінції Альберта. Кіндій хотів, щоб після Едмонтона я відвідав його виборчий округ і місто Калгарі.

Наведу текст звіту («Із щоденника посла») до МЗС про відрядження до провінції Альберта.