Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємниця Квітки Життя" автора Вероніка Вієрі, Михайло Мішин. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 70 71 72 ... 95
Перейти на сторінку:

Тим часом Софія випустила на волю іншу діжку.

Пірат із двома шаблюками саме намагався атакувати Стефана. Діжка з розгону так вдарила його, що він з усього маху впав на землю. Падаючи, головоріз випустив обидві шаблі. Злетівши в повітря, вони дугами відскочили від нього в різні боки.

Зі сторони Софії на піратів невідворотно неслася уже наступна діжка.

Кілька бандитів, не встигши ухилитися від її потужного удару, тут-таки незграбно гепнулися на землю, мов мішки з картоплею.

А діжки все прибували. Одна за одною вони мчали, немов могутня лавина, розсікаючи собою натовп головорізів та змушуючи їх оминати здоровенні рухливі перешкоди.

- Кегельбан та й годі, - пирснула Софія.

- Трясця! Побий мене грім! - неслась над площею лайка піратів.

Та раптом дівчина почала відчувати себе зле. Ніби отой їдучий чарівний туман у місті знову почав діяти дужче.

- Щось тут не так. Якась чорна сила наближається, - з тривогою усвідомила вона.

Софія почала роздивлятися все навколо. Чомусь здавалося, що небезпеки слід було очікувати саме згори.

Дівчина помітила, як ліворуч, на даху будинку, показалися кілька темних силуетів у чорній шкіряній броні. Вона не розуміла, хто це. Але від них так і віяло ворожою чорною магією.

- Стережіться! - крикнула Софія Антонію і Стефану, - на даху ліворуч хтось є!

У лицарів була всього лиш мить. У їх сторону вже летіли стріли. Але, зреагувавши на крик дівчини, вони встигли ухилитися. Стефан і Антоній швидко прицілились і спрямували на дах промені. І вдало! Кілька чоловіків у чорній шкіряній броні один за одним попадали з даху вниз.

- Арбалетники! - вигукнув Антоній.

А в цей час до піратів вже підбігло підкріплення. Антоній і Стефан мусили відбивати нову атаку. Ця хвиля бандитів була більша за попередню.

Раптом дівчина помітила, як на даху з’явився ще один чорний воїн і знову цілиться з арбалета!

- Обережно, арбалетник! - щосили гукнула вона лицарям.

Та у розпалі битви її голос ніхто вже не чув…

Софія розуміла, що тепер все залежить лише від неї.

Дівчина витягла меч. Чуття підказувало, що енергія на промінь наразі у неї є. Вона зосередилась. Енергія ізсередини немов потекла у руки, й лезо слухняно завібрувало. Помаранчевий сяйнистий промінь, злегка ковзнувши по повітрю, полетів до чорного воїна.

Та в останню мить у Софії від хвилювання затремтіла рука!

- Невдало поцілила, - з відчаєм усвідомила дівчина.

Та все ж удача була на її боці! Промінь влучив у черепицю, що була у воїна під ногами. Хитнувшись і не втримавши рівновагу, він упав із даху вниз.

- Дякую! Ти знову вчасно! - почула вона схвильований вигук Стефана.

А тим часом лицарям і так було непереливки. Пірати тиснули їх. Антоній і Стефан відступали й були вже близько від Софії. А підкріплення до бандитів усе прибувало.

- Шансів відбити таку навалу у нас немає, - усвідомила дівчина, - може, нам час спробувати дістатися якось до замку? - промайнула в неї думка.

В цю хвилину на очах у дівчини велична брама замку поволі зачинилася.

- Брама у королівський замок вже зачинена! - гукнула вона лицарям.

Тож всім трьом стало без слів зрозуміло, що шлях до відступу було їм відрізано.

- Вежа міської варти! - раптом вигукнув Антоній, - швидко тікаймо туди, іншого виходу у нас немає! 

Вежа знаходилась зовсім неподалік. Тож Софія перша стрімко шмигнула туди. За нею, прикриваючи один одного, забігли Стефан і Антоній.

- Потрібно забарикадуватися! Одного засуву мало! Поки я вартуватиму біля дверей, швидко щось знайдіть! - вигукнув Стефан.

Софія й Антоній почали похапцем зносити, хто що бачив. В хід пішли старі тумби, стіл і стільці. Коли все, що змогли притягнути, підпирало двері, лицарі та Софія на мить видихнули.

- Софіє, я був не правий що до тебе, - раптом сказав Антоній. - Без твоєї допомоги ми б стільки не протримались.

- Дякуємо, що залишилась і допомогла, - додав від себе Стефан.

- Рада, що все ж була корисною, - відповіла Софія, відчуваючи в серці відгомін останніх, написаних для неї у книзі, слів.

- Підозріливо мені те, що слабо пірати атакують нас. Неначе з усього натовпу з того боку дверей кілька бандитів залишилось, - замислено зауважив Антоній.

- Треба подивитись, що на площі робиться. Щось важливіше привернуло їх увагу. Ходімо на дах, глянемо, що там відбувається, - запропонував Стефан.

Вони втрьох побігли сходами вверх.

На даху був маленький оглядовий майданчик. Софія з лицарями сховалися там за зубцями вежі. Вони, мов заворожені, споглядали, як центральна площа Мейолли перетворилась на піратський мурашник. Піратів було повно. І звисока друзям було добре видно, як із віддаленіших кварталів сюди наближаються ще кілька ватаг. Напевно, всі гуртувалися до спільної атаки на замок. Де-не-де внизу Софія помічала чоловіків з арбалетами, у чорних масках і чорній шкіряній броні. Вони трималися трохи осторонь.

- І що тепер будем робити? - запитала лицарів дівчина.

Стефан і Антоній похмуро дивилися на центральну площу рідного міста.

1 ... 70 71 72 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниця Квітки Життя, Вероніка Вієрі, Михайло Мішин"