Читати книгу - "Магиня серед драконів , Леді Анет"

Тривога за Міну несподівано допомогла Леону позбутися всіх зайвих емоцій і зосередитися на головному. Він мав будь-що потрапити на цей балкон. Мав знайти свою істинну.

Думка про те, що хтось міг завдати їй шкоди — і не в останню чергу сам король — викликала в ньому таку холодну лють, що він сам дивувався, як ще не спалив увесь сад.

Наче відчувши серйозність наміру свого господаря, повітряна стихія перестала чинити опір і легко підкорилася.

Притримавши несподівану супутницю за руку і спину, Леон злетів разом із нею та м’яко приземлився на кам’яну підлогу балкона, відразу ж потай сховавшись із Грэтель у тінь.

З бальної зали долинали звуки музики. А якщо оркестр усе ще грав, це означало, що дядько продовжував своє помпезне просування до трону. Довго ж він цього разу. Схоже, спеціально нагнітав у гостей нетерпіння дізнатися, що ж такого король приготував для цього балу.

Леон ковзнув ближче до входу в залу і тихо запитав у Грэтель:

— Бачиш того чоловіка?

Грэтель обережно визирнула з-за його плеча, уважно оглянула присутніх і сумно похитала головою.

Леон стримав розчароване зітхання і продовжив розпитувати:

— А як він виглядав?

— Одягнений в окуляри, — відповіла дівчина.

Леон здивовано глянув на неї, намагаючись уявити, як це — бути «одягненим» в окуляри. Але Грэтель швидко вказала пальцем на свої очі, і все відразу стало на свої місця.
 

Отже, Міна пішла з якимось чоловіком в окулярах. Деталь гардероба, звісно, помітна, але не така вже й рідкісна. Леон почав перебирати в голові знайомих придворних, які носили окуляри, але не міг знайти жодної причини, чому Міна могла бути з кимось із них. Це тільки більше переконувало його в тому, що його істинна зникла не з власної волі.

Від натовпу раптом відділилися Дерек та стурбований лорд-ректор. Не роздумуючи, Леон створив у повітрі вогняного світлячка і спрямував його прямо до мага та голови академії, щоб привернути їхню увагу та привести на балкон.

— Ось ти де, а ми вже тебе загубили! — голосно виголосив Дерек, щойно підійшовши ближче.

Кілька придворних обернулися на шум і докірливо поглянули в бік мага. Включаючи Леона, ректора та Грэтель, яка намагалася буквально злитися зі стіною.

— Вибачте, — покірно прошепотів Дерек.

— Студенте Драгонфолл, не поясните, що тут відбувається? — похмуро звернувся до Леона лорд-ректор і вказав на мага. — Цей молодий чоловік сказав, що моя племінниця зникла. Це правда?

— Ми поки що не впевнені й хотіли попросити вас…

— Ось такий жэ! — раптом вигукнула Грэтель, витягнувши палець у бік пана Сайруса.

Придворні знову повернулися на шум і цього разу виразно приклали пальці до губ, вимагаючи тиші.
 

— На тому чоловікові така ж форма, — пояснила свої слова іноземна гостя.

Ректор був одягнений у свій звичний костюм, тож виходило, що у палаці присутній ще хтось із академії. Форма й окуляри…

— Я знаю, хто це, — сказав Леон, але не встиг поділитися своєю здогадкою з іншими, оскільки їхнє не надто таємне зібрання привернуло забагато уваги.

Все більше придворних озиралося на їхні голоси. І ось уже добра половина гостей, замість того щоб стежити за урочистим виходом короля, з цікавістю поглядала на підозрілу четвірку, що перешіптувалася на балконі.

— Та що там таке! — почувся незадоволений голос дядька.

Музика стихла, і натовп розступився, пропускаючи короля вперед.